| Культура • Інше | 2.02.12 р. |
Пожертва мислителя заради Незалежності України
19 січня минуло 100 років із дня народження величної постаті в історії України, побратима Степана Бандери, ідеолога українського націоналізму Ярослава Стецька. Його життєвий шлях та революційна діяльність є яскравим прикладом для наслідування нами та нашими нащадками.
Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 року в Тернополі, в сім'ї священика. Закінчивши з відзнакою гімназію, Ярослав Стецько впродовж 1929-34 років вивчав право і філософію у Краківському та Львівському університетах, ніби відчуваючи, що в житті йому це знадобиться. Ще юнаком Ярослав Стецько був одним із ініціаторів національно-визвольної боротьби, ставши членом нелегальної організації "Українська націоналістична молодь", ідеологічним референтом і редактором підпільних видань.
За націоналістичну діяльність зазнав репресій із боку польських окупантів, які в 1934 році засудили його до 5 років ув'язнення, але у 1937 року він звільнений за загальною амністією. У січні 1938 року полковник Євген Коновалець доручив Ярославові Стецьку підготувати черговий Збір ОУН, і в 1939 році він бере участь у Римському Конгресі ОУН.
У лютому 1940 року Ярослав Стецько був співініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН, а на ІІ Великому Зборі ОУН у квітні того ж року в Кракові його обрали заступником Провідника ОУН Степана Бандери.
З вибухом німецько-російської війни Ярослав Стецько, пробившись із групою однодумців до Львова, скликає Національні Збори, які 30 червня 1941 року проголосили Акт відновлення Української держави та обрали Ярослава Стецька прем'єром Українського Державного Правління. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української держави Ярослава Стецька заарештували і відправили до концтабору Заксенгавзен, де він до вересня 1944 року перебував у "бункері смерті".
У 1945 році Крайова Конференція ОУН обирає Ярослава Стецька членом Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера та Роман Шухевич, а в 1946 році він очолив Антибільшовицький Блок Народів. І вже у 1968 році його обрали головою революційної ОУН, яку він очолював до кінця свого життя.
Ярослав Стецько справді був людиною "залізної волі", а його харизму визнавали державні діячі багатьох країн. Під впливом Стецька генеральний секретар НАТО Джон Гекет написав книжку "Третя світова війна", де змоделював ситуацію, як українські націоналісти опанували КДБ, здійснили переворот і розвалили СРСР.
На мою думку, серед значної кількості його статей та праць особливе місце займає книга Ярослава Семеновича, яка вийшла після його смерті під назвою "Українська визвольна концепція". Крім того, не можна не погодитись із висловом Стецька в його програмній праці "За творців нової дійсності", який викреслює інший образ людини? людини, яка підходить для його моделі ордену ОУН: "Національний борець прагне не смерті людини, а перемоги національної ідеї. Він усуває не людину, а персоніфікацію чужого панування над його нацією. Не тужить він за "щастям ножа й крові", а за щастям перемоги ідеї".
В іншому місці цієї праці Ярослав Стецько вказує на безглуздість помсти заради помсти, стверджуючи, що перемога є найефективнішою помстою поневолювачеві.
Нелегкий шлях пройшла ця велика і мудра людина. Не зважаючи на те, що він міг би стати одним із найвизначніших мислителів епохи, він обрав собі місію життя заради Незалежності України. Хоч він і не любив слова "пожертва", але ця його пожертва всього життя була зовсім не марною, оскільки Ярослав Стецько залишив нам величезну духовну та ідеологічну спадщину.
Богдан Сурмик,
член Ківерцівського міського комітету ВО "Свобода"
Слава Україні! - Героям слава!
Коментарі
Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.
Ще нема
КОМЕНТУВАТИ
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.