|
* * *
Мені шістнадцять.
Життя йде.
І пройдено уже чимало.
Я маю ціль, мету свою,
А перешкод ще не здолала.
Життя іде. А я стою.
Повз мене роки проступають,
Не стишують свою ходу,
І лиш дитинство відступає.
Куди ти? Стій! Ну зачекай!
Не йди! Зостанься на хвилину!
Не йди, Дитинство, постривай,
Не кидай у мені дитину!
Дорослішать не хочу, ні!
Дорослий світ такий жорстокий.
Грать в їхні ігри?! Боже мій!
А світ ще не такий широкий.
У світі я сама, та не одна,
Бо знайдеться таких чимало,
Коли, приходячи під покривом добра,
У серце всадять не одне зміїне жало.
Р.S. Пробачте, що пишу не про любов.
Мені шістнадцять. Треба жити знов.
|
* * *
Любить тебе я ще не вмію.
Любить навчилась? Ні. Ще ні.
Але чомусь не розумію, –
Чого ти снишся ще мені?
А ти страждаєш, ледь не плачеш,
І молишся на білий світ,
Щоб я любила лиш тебе
І відчувала лиш твій гніт.
Нащо тобі це? Я навіщо?
Залиш мене, я не люблю.
Я не страждаю за тобою,
Слова твої всі не ловлю.
Я не шукаю твої очі
Чи погляд, усмішку твою,
Я не сумую за тобою,
Я ненавиджу, не люблю.
Мені не треба твої квіти,
Твої листи чи голос твій.
Мені не треба ти і світ твій,
Бо ти не мій, не мій. Не мій!
Я не твоя і вже не буду.
Мені лиш легше, краще жить.
Не уявляєш, як це добре –
Тебе вже більше не любить.
|
|
* * *
Куди зникають ангели?
Чи справді йдуть на небо?
А може залишаються?
Й зникать їм точно треба?
Навіщо покидають?
Чому від нас ідуть?
І нам тепер самим
Проходить свою путь?
Куди ви йдете, ангели?
Залиштесь ще на мить!
Змахніть своїми крилами
І душу освітіть.
Залиште хоч пір'їну –
Повірю в чудеса,
Повірю, що людина –
Найвища є краса.
Не покидайте, ангели,
Залиштесь ще, не йдіть.
Залиште часку світла
В душі моїй на мить.
Куди зникають ангели,
І віра в чудеса,
І віра, що людина
Найвища є краса?
|
* * *
Ти один і більш таких не буде.
Ти один для мене, наче світ.
Ти один. І хай що кажуть люди,
Ти для мене - дар, для квітки – цвіт.
Ти один. І хай летять повз роки,
Будуть війни, світ помре за день.
Ти один. І більш таких не буде.
Ти для мене пісня із пісень.
Ти один. І хай не переступлять
Наш поріг ні тінь, ні темна ніч.
Ти один і більш таких не буде,
Бо любов - це вічне і не річ.
* * *
В кружці нема кави.
В телефоні – гудки.
Тихо грає радіо
І плачуть хмарки.
На руку схилилась,
В пальцях олівець.
Малюю сердечка...
Багато сердець.
Рожева блузка.
Сірі думки.
Все навколо тебе
Витають вони.
Я пишу листа -
Серце й імена:
Твоє «плюс» моє,
І пишу: НЕМА.
|
