| ̳ 03-12-15 . |
: Today_and_all_counter |
ЛІКАРІ СКОЇЛИ ЗЛОЧИН І НІХТО ЗА ЦЕ, ПОКИ ЩО, НЕ ПОКАРАНИЙ (потерпілий, котрому "встановили" діагноз - тяжкий психіатричний розлад, відсудив більше 40 тис грн у медзакладів)
ЛІКАРСЬКЕ СВАВІЛЛЯСаме так можна назвати дії окремих лікарів. Це сталося 08.05.12 року. В приміщенні райвідділу міліції райпсихіатр Рудий М.М., в незаконний спосіб та безпідставно встановив мені неіснуючий діагноз - тяжкий психіатричний розлад. В той же день цей діагноз підтвердила і комісія лікарів психіатрів Волинської обласної лікарні №2 в сел.Олика - це голова комісії Бебко. Г.А./ заступник головного лікаря/, члени комісії - А.П.Коренга, А.Г.Власюк, В.В.Коченюк. Комісія лікарів прийшла до висновку про мою примусову госпіталізацію. Без рішення суду мене утримували в психлікарні, серед тяжко психічно хворих, впродовж 24-х діб, призначили лікування від якого я категорично відмовився. Закон передбачає, що протягом 24 годин лікарня повинна подати позов до суду на примусову госпіталізацію. В знак протесту проти цього беззаконня я голодував протягом 7-ми діб, доки до мене не допустили адвоката. Рішенням суду від 01.06.12 року в моїй примусовій госпіталізації, а заяву подала головний лікар Лисюк В.К., було відмовлено, встановлено, що я не чинив суспільно небезпечних дій і що моє перебування в психлікарні було не обов'язковим.
Діагноз, встановлений мені лікарями, не відповідав Міжнародній статистичній класифікації хвороб. Після мого звернення до Президента України було створено спеціальну комісію, яка дійшла висновку, що "відсутні підстави вважати, що Ви страждаєте на "Шизоафективний розлад". Це означає, що я був і залишаюсь психічно здоровою людиною. За визначенням ст.3 /Презумпція психічного здоровя/ЗУ "Про психіатричну допомогу" "Кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим законом та іншими законами України." Вдумайтесь – психічно здоровій людині призначили лікування від "тяжкого психіатричного розладу". Лікарі посягнули на моє здоров'я, порушили присягу лікаря, адже клялися усі свої знання віддавати справі охорони здоров'я людини,у своїх діях і помислах керуватись принципами загально людської моралі. Лікарі порушили етичний кодекс лікаря, адже повинні керуватись не тільки принципом "Не нашкодь", але й "Принеси найбільшу користь". Чому лікарі так вчинили відносно мене? Це що лікарська помилка, чи злочин? Ні, це не лікарська помилка, це корупція. Хто повірить в те, що лікарі із 40-річним стажем роботи та вищою категорією помилково встановили діагноз - тяжкий психіатричний розлад здоровій людині.
Вийшовши з лікарні я витребував копії, завірені мокрими печатями, всіх медичних документів, заведених на мене. Після консультацій з експертом психіатром, адвокатами, я дійшов висновку, що проти мене скоєно декілька злочинів.
Спочатку я проаналізував запис в картці амбулаторного хворого, заведену на мене райпсихіатром Рудим М.М., де він написав, що я відмовився від спілкування з лікарем, відмовився вступати з ним в контакт, а тому він встановив діагноз-тяжкий психіатричний розлад. В одному із судових засідань цей горе лікар надавав покази та зазначив, що ним "було запідозрено важкий психіатричний розлад згідно заяви і тому, що Мірочнік П.В. відмовився від огляду". Але ж це абсурд. За логікою лікаря, якщо написана заява на особу, то на підставі змісту заяви можна встановлювати діагноз. Виходить, якщо я тепер напишу заяву хірургу про те, що в психіатра Рудого М.М. "вавка" в голові, то хірург має право ту "вавку" там шукати. Дурість й годі. Всім відомо, що діагноз встановлюється на підставі стану здоров'я людини.
Що б боротись в майбутньому від такого свавілля потрібно знати, що кожний пацієнт має право на вибір лікаря та лікувальної установи, що дії лікарів психіатрів повинні відповідати закону України" Про психіатричну допомогу". Згідно статті 12 закону райпсихіатр має право надавати амбулаторну психіатричну допомогу, а в разі проведення огляду в примусовому порядку повинен такий дозвіл отримати в суді.
Стаття 7 закону забороняє встановлювати діагноз без психіатричного огляду. Як було зазначено, я відмовився від огляду, а тому правових підстав встановлювати мені діагноз в лікаря не було. Не було цих підстав і тому, що згідно п.4 Резолюції 46/119"Захист осіб з психічними захворюваннями і покращенням психіатричної допомоги", прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 18.02.92 року, сімейний або виробничий конфлікт не повинні бути визначальним фактором при діагностуванні психічного захворювання. Напевно лікар отримав значну суму хабаря, що б все таки наважитись на порушення закону?
Поміщення людини в примусовому порядку в психіатричний заклад являється примусовим заходом медичного характеру. Згідно ст.92 КК примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які скоїли злочин. Я ніякого злочину не чинив і це доведено судом. Значить проти мене вчинили злочин зазначені лікарі. За незаконне поміщення особи до психіатричного закладу передбачена кримінальна відповідальність за ст.151 КК. Таке кримінальне провадження проти лікарів відкрито. Встановивши в незаконний спосіб неіснуючий діагноз лікарі скоїли злочин за який передбачена кримінальна відповідальність за ст.366 КК - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Мій позов до суду проти вказаних лікарів про відшкодування моральної шкоди за встановлення неіснуючого діагнозу, в незаконий спосіб та не законне поміщення в психіатричну лікарню задоволено. Суд зобов'язав Ківерцівське медичне об'єднання сплатити мені вісім тисяч гривень, а Волинській психіатричній лікарні №2/смт Олика/тридцять три тисячі гривень за завдану шкоду.
Судове рішення вже виконане, гроші мені сплачено. Крім того, судом встановлено, що "Перевіряючи твердження позивача щодо порушення відповідачем статей 3,5,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд дійшов висновку.
Стаття5 Конвенції гласить: " ч.1 Кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури встановленої законом: є законне затримання психічно хворих.
Стаття 8 Конвенції гласить: ч.1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Ч.2.Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам. Для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.09.2014 року /справа Акопян проти України п.п.67-68/ поняття позбавлення свободи поєднує в собі як об'єктивний елемент, а саме тримання особи в обмеженому просторі протягом значного періоду часу, так і суб'єктивний елемент, тобто відсутність згоди особи на таке тримання.
Суд вважає, що тримання позивача в психіатричній лікарні становило "позбавлення свободи" у значенні п.1 ст.5 Конвенції оскільки його тримали в лікарні впродовж тривалого терміну/24 доби/, він не міг вільно залишити лікарню, а його зв'язок із зовнішнім світом був серйозно обмежений,…….Крім того госпіталізація та тримання Мірочніка П.В. в лікарні не було добровільним та відбувалося в супереч вимог Закону. …….
Разом з тим відповідно до п.107 вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини медичне втручання, здійснене проти волі заявника, становить втручання у його право на приватне життя, зокрема у право на фізичну недоторканість. Тому факт госпіталізації Мірочніка П.В. до психіатричного закладу проти його волі без рішення суду та перебування останнього у ВОПЛ №2 в примусовому порядку протягом 24 діб є втручанням у його фізичну не-доторканість, а відтак - у його приватне життя, що не відповідає вимозі законності, передбаченій статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод."
Рішення суду є і лишилось зачекати рішення Європейського суду з прав людини з тим, щоб можна було застосувати ЗУ "Про очищення влади", який передбачає звільнення посадовців за порушення Конвенції.
Лікарі скоїли злочин і ніхто за це, поки що, не покараний, ніхто навіть не вибачився, а з моменту скоєння злочину пройшло вже більше трьох років.
Це означає, що держава Україна в особі слідчого Левчука Д.Р. та працівника прокуратури Ігнатчука Н.В. порушує ст.13 Конвенції, яка передбачає ефективний засіб юридичного захисту кожному, чиї права передбачені цією Конвенцією порушені.
Петро Мірочнік
2.12.15 року.
На відео з архіву сайту - виступ п. Мірочника від 6.02.14р.
PDF-
- 2016 : , , , , , , , , , , ,
- 2015 : , , , , , , , , , , ,
- 2014 : , , , , , , , , , , ,
- 2013 : , , , , , , , , , , ,
- 2012 : , , , , , , , , , , ,
- 2011 : , , , , , , , , , , ,
! , . .