| ̳ 16-05-11 . |
: Today_and_all_counter |
Стаття у тижневику "Віче" про проблеми у дитбудинку Черепів
ПТАШЕНЯТА БЕЗ ГНІЗДАЧому один із перших в Україні дитячих будинків сімейного типу з містечка Ківерці може... не дожити до свого 20-річчя?
Про те, що однієї з вихованок дитячого будинку сімейного типу Черепів – Саші Ромашковець – уже три (!) місяці немає вдома, у районній службі у справах дітей дізналися... випадково. Адже не один раз спілкувалися з мамою-вихователем Джаніною Володимирівною, проте жодної скарги чи бодай повідомлення про те, що сталося, не почули. Промовчали і вчителі, котрі мали б займатися з дитиною індивідуальними уроками: у свої 15 дівчинка, потрапивши з неблагополучної родини у державний сімейний дім, ще й не вміла читати...
БЕРЕЗЕНЬ, А ВОНА – НАПІВРОЗДЯГНУТА
– Ми поверталися з наради по дитячій злочинності, і я почула, що Саші давно немає вдома. Перша думка: як немає? Адже буквально кілька днів перед цим дім Черепів відвідувала і директорка районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді Оксана Нікітюк, і Джаніна Володимирівна знову ж ні на що не скаржилася. Це був кінець понеділка, у вівторок ми вилучали дітей з однієї неблагополучної сімї, тому не могли піти до Черепів, у середу ж працювали на території Дубищенської сільської ради і вирішили заїхати у ближню Цумань, де у нас на контролі сімя Костичевих, позбавлена батьківських прав на шестеро дітей. Там завжди неспокійно, це справжнє кубло. У Костичевих і знаходимо компанію: четверо молодих, років за тридцять, чоловіків добряче напідпитку і... наша Саша, – пригадує начальниця Ківерцівської районної служби у справах дітей Наталія Скубій, визнаючи, що в усіх учасників побаченого вигляд 16-річної дівчинки викликав шок.
Це був березень, а вона – напівроздягнута, у брудному одязі і гумових шльопанцях. Перелякана Саша чомусь ховала ліву руку, та було встановлено, що напередодні вона, перерізавши вени, вчинила спробу самогубства.
– Саша мені розповіла, що втратила свідомість, але коли її доставили до цуманської лікарні, то вже опритомніла. Опісля ми зясовували, чому медики не поставили нас до відома, адже вона неповнолітня. Розказувала, що інколи жила або у старшої заміжньої сестри, або у матері, котра, на жаль, через алкоголізм деградувала, і її позбавлено батьківських прав. Але у розпусному кублі ця дитина чи не щовечора пила вино, а дядьки, які приходили, – горілку... Саша каже, що вже не вперше прагнула звести рахунки з життям, і вени різала, і з даху стрибала. На всі питання, чому тобі погано і чого ти хочеш, відповідь була одна: "Я жити не буду". Я запитувала, чи знала мати-вихователь, де вона. Пояснила, що та була один раз, напередодні нашого приїзду, знайшовши прийомну дочку у тих же Костичевих. Як можна було тут залишити дитину, чому Джаніна Володимирівна мовчала три місяці, навіть якщо, як вона потім пояснювала, Саша інколи поверталася додому, але вона... відпускала її назад у Цумань? Мовчала, але стабільно отримувала грошову допомогу на Сашу, – не знаходить пояснення ситуації Наталія Петрівна.
ОСТАННЯ КРАПЛЯ
Того ж дня, коли Сашу виявили, її доставили у райцентр, порізи на руках показали голові Ківерцівської райдерж-адміністрації Леонтію Кричкевичу, зафотографували їх, аби не було голослівно, і після розмов "по душах" дівчинку відправили у притулок в Рожищі. Подальша її доля наразі не відома, проте ясно одне: у дитячий будинок сімейного типу Черепів вона вже точно не повернеться.
Драматична історія з Сашею і стала тією останньою краплею, яка доруйнувала багаторічні терпіння та довіру районної влади до дитячого будинку Черепів. Адже в останні роки питання про стан виховання і утримання тут дітей розглядалося аж чотири рази. На останньому засіданні комісії з захисту прав дітей і було вирішено з 1 червня припинити функціонування дитячого будинку сімейного типу Черепів. Чому ж так безславно завершується літопис створеного з благородною метою закладу, на який держава не жаліє грошей? З офіційних довідок, представлених районною службою у справах дітей, випливає, що для того, аби батьки-вихователі могли достойно замінити біологічних батьків, Ківерцівському дитячому будинку сімейного типу Черепів у 2010 році виділялися такі кошти: 154 тисячі 784 гривні державної соціальної допомоги на сім дітей та 53 тисячі 295 гривень заробітної плати. За три місяці цього року Джаніна Володимирівна Череп отримала 55 тисяч 149 гривень, з них 41 тисячу 34 гривні на дітей і 14 тисяч 115 гривень – грошового забезпечення матері-вихователя (тобто це становить 4709 гривень на місяць).
"ЙДУТЬ У ЖИТТЯ БЕЗ КОПІЙКИ"
– А ви до нас по костюми? – мале дівча з шкільним ранцем на плечах дивиться допитливо і привітно, бо я вже тривалий час марно стукаю у вхідні двері під дашком сімейного будинку Черепів, які виходять на пожвавлену ківерцівську вулицю поблизу ківерцівського ринку.
Це Олічка, найменша наразі вихованка цього дому, яка щойно повернулася зі школи. І вхід у дім, виявляється, з двору. Проте ми з Олею довго натискаємо кнопку дзвінка, я два рази набираю номер мобільного Джаніни Володимирівни, доки, врешті, дівчинка не починає гукати: "Мамо!" – і мама-вихователь зявляється у вікні другого поверху. Бачити кореспондентку Джаніні Володимирівні геть не хочеться, але як її обминути? Вона довго віднікувалася зайнятістю, тим, що має ще готувати обід, а на 14-у годину її чекає у Луцьку одна з вихованок. Проте ми таки пробалакали майже до 14-ї, і вже нікуди вона не поспішала. А чим обідала Олічка, я не бачила, бо мати-вихователь, притримуючи мене за плечі, не оглядаючись на дитину, провела у крайню від дверей кімнату, де ми й розмовляли, і так само випровадила назад. Та й не санітарний стан чи вміст каструль цікавили, а те, як вона сама сприймає рішення про ліквідацію будинку, який тривалий час був своєрідною візитною карткою Волині. Чому справді мовчала про відсутність вдома Саші і її поведінку, чому торік на тиждень було залишено дітей без нагляду, бо мама-вихователь поїхала з ансамблем "Зорецвіт" на виступи у Польщу, а тато-вихователь перебував на лікуванні у Києві?
Саші, каже, вірила і сподівалася, що повернеться (і так три місяці?). Дітей, їдучи у Польщу, пристроїла до чиєїсь бабусі в Дачному, та й вдома був начебто набитий холодильник (то нащо бабуся, якщо набитий?).
– Один з вихованців саме тоді узяв без дозволу автомобіль, поїхав ним на шкільний стадіон і збив дівчинку. Добре, що вона не покалічилася і не загинула, а якби не дай Бог біда?.. Тоді ж люди телефонували і казали, що діти з дому Черепів ходять і, як старці, просять їсти, – пригадував голова Ківерцівської райдержадміністрації Леонтій Кричкевич.
Він каже, що, не знаючи, як і більшість ківерчан, реальної ситуації у цьому домі, бо працював в іншому районі, активно аплодував Джаніні Володимирівні, коли ту нагороджували на одному з обласних зібрань. Очоливши Ківерцівську райдержадміністрацію, вже в перший тиждень завітав у дім Черепів.
– У службі у справах дітей мене попередили, що я маю... дзвонити і питати дозволу, аби сюди зайти. Слухайте, це ж дитячий будинок, який утримується за кошти державного бюджету, а я й представляю в районі державу. Під час першого ж візиту вразив безлад. Мені доводилося бувати не в одній багатодітній сімї, навіть у таких, де 10 чи більше дітей – неповнолітні, і скрізь було чисто й прибрано, та й діти в міру можливостей працюють. А тут – ні клаптика городу, все з супермаркету. Діти закінчують школу, виростають і йдуть у життя без жодного запасу, без копійки, як пташенят з гнізда викидають... Та якби ці діти вийшли з інтернату, то мали б на ощадній книжці по тисяч 20 – 25 заощаджень, про що піклується держава, і бодай соціальне житло.
– А чи правда, мені доводилося чути, що ви давали розпорядження, аби співставили грошові надходження сімейного дому Черепів і середньостатистичної багатодітної сімї, котра теж мешкає у районі?
– Так, давав. І ми примусили Черепів відокремити опалення першого та другого поверхів наданого їм будинку, адже були шалені суми заборгованості. Я прямо сказав: чому за рахунок дітей ви маєте опалювати все приміщення, хоча живете тільки на другому, а на першому поверсі утримувати ще й ансамбль танцю "Зорецвіт", у який ходять діти з міста? Ми пропонували перевести ці танці в районний Будинок культури, виділити там костюмерні, міський голова обіцявся підвозити дітей на заняття безплатно. Проте мама-вихователь вперто не хоче такого вирішення питання.
ПРОСИЛИ НАВІТЬ НА ОЛІВЦІ
Леонтій Дмитрович пригадує, що одного разу віз мимо дитячого будинку сімейного типу Черепів гостя з Польщі. На пояснення, що то за заклад, той прореагував своєрідно: мовляв і в нас є такі, що на цьому гроші заробляють... І якщо справді відкинути роздуми про благородство людей, які беруть на себе таку непросту ношу, бо ж за це вони гроші отримують, то виясниться, що вікна у домі Черепів вставлено за кошти районного бюджету, що гроші на ремонт будинку та спорудження ´анку (як і на випускні костюми та сукні для всіх дітей) давав Дитячий фонд, що два автомобілі були отримані від спонсорів і т. д. і т. д. На одному з сайтів, де зібрано дані про дитбудинки сімейного типу всієї України, знайшла і дім Черепів. Кожен такий дім писав про свої потреби. І якщо більшість хотіла отримати мікроавтобус, компютер чи інші дороговартісні речі, то Черепи у список потреб внесли навіть... олівці, фарби, альбоми.
Нині Джаніна Володимирівна скаржиться на великі витрати на будинок, який отримали мало не в руїнах, та на нерозуміння з боку районної служби у справах дітей. Остаточно коса на камінь у стосунках найшла тоді, коли районна влада ще у 2009 році пропонувала виселити з дитбудинку театр танцю і облаштувати тут соціальне житло, в якому б насамперед мешкали вихованці Черепів.
– Черепам пропонували і цей дім, колишній Будинок побуту, і частину приміщення колишнього дитсадка, котрий знаходився в значно кращому стані. Вони вибрали цей дім площею 1146 квадратних метрів, бо хотіли мати шикарне приміщення для театру танцю. Хто може утримувати такі апартаменти? – каже Наталія Скубій. – Ремонт і реконструкцію споруди вони виконували за кошти держави і спонсорів або за дитячі гроші.
– Я не хочу, аби тут був соціальний гуртожиток, бо це тимчасове помешкання. Я хочу, аби це був родинний дім, у який мої вихованці можуть повертатися тоді, коли у них в цьому виникне потреба, – запевняє Джаніна Володимирівна, розказуючи про те, що і нині пятеро колишніх вихованців мешкають у дитячому будинку сімейного типу.
Проте якщо це "родинний дім", то чому вони харчуються окремо, а якоїсь зими вона зі своїх колишніх "рідних дітей" почала вимагати по 700 гривень у місяць за опалення? Це при тому, що далеко не кожен з них має постійну роботу і належні заробітки, а борги були нагромаджені не з їхньої вини? Чотири хлопці, як розказують Наталія Скубій і Оксана Нікітюк, були поселені (і для цього, мовляв, були потрібні довгі й нудні, як висловилися, розмови з мамою-вихователем) на першому поверсі, у кімнаті, де температура взимку не перевищувала 7 – 9 градусів. Мама-вихователь не дала їм навіть постільної білизни. Зрозуміло, що це дорослі вже люди, але такі ж, із вини вихователів, не пристосовані до життя. "У липні 2010 року до начальника служби у справах дітей звернулася за допомогою громадянка К., усиновлена громадянами Черепом Д. О. та Череп Д. В. Вона просила захистити її житлові права і допомогти у виготовленні паспорта після одруження, оскільки її батьки категорично відмовляються надати їй будинкову книгу на вул. Жовтневій, де вона зареєстрована (всі вихованці дому Черепів реєструвалися у їхньому приватному будинку, бо той, в якому розміщується сам дитячий дім, досі перебуває у власності міста, – авт.), і вимагають, аби вона негайно виписалася з нього та не претендувала на житло. За допомогою з такою ж проблемою у 2009 році зверталася колишня вихованка О., яка у свій час не отримала житла у Київській області, бо цим батьки-вихователі не займалися. Батьки-вихователі забрали у неї всі документи і вимагали знятися з реєстрації з їхнього помешкання" (з офіційної довідки).
ЗАМІСТЬ ТИШІ – ТАНЦІ
"Ви – як ті хмаринки, пропливли і зникли". Я не була свідком, чи справді Джаніна Володимирівна так говорила про своїх вихованців, проте саме ці слова цитувала Наталії Петрівні Скубій одна з дівчат. І в них таки є правда. Хоча держава виділяє шалені гроші на утримання подібних до дому Черепів закладів, але на ділі дитині без повноцінної рідної сімї у цьому світі непросто. Оскільки соціального житла, та й просто вільного комунального житла у Ківерцях нема ні метра, а соціальний гуртожиток створити не вдалося, вихованці Черепів або живуть на приватних квартирах, у студентських гуртожитках, або, врешті, вертаються до Джаніни Володимирівни, правда на умовах, описаних вище.
Керівник служби у справах дітей каже, що немало дітей Череп привезла з Києва, бо на місці було вирішено не поповнювати цього дому новими вихованцями. А нема дітей – нема дитячого будинку. Причому привозила без ніяких документів! Служба документи збере, передасть, за кілька місяців вони щезають. Частина вихованців так і вийшла з будинку Черепів без паспорта, наголошує Скубій, хоча батьки-вихователі, як і рідні, власне, положенням про такі заклади зобовязані про це піклуватися.
Натомість, вважає місцева влада, занадто багато уваги приділяється театру танцю "Зорецвіт", у якого справді чимало костюмів (і їх здають, як я зрозуміла з діалогу з Олечкою, в оренду). Займається понад сотня дітей, причому у приміщенні, де живуть і роблять уроки вихованці Черепів. Хто б з мам, які активно захищають "Зорецвіт", захотів такі танці до упаду у себе вдома?
Наталія МАЛІМОН.
Джерело: Волинський тижневик "Віче"
Володимир Дужич: прочитав, але не розумію, чому спецвідділ РДА (й не лише він) аж через ТРИ МІСЯЦІ (майже випадково) виявив проблему? Якщо знали, що ситуація з даним дитбудинком є проблемною, то відповідно й контроль мав би бути значно жорсткішим.
Дякувати Богу, що милував від трагічного результату, а то б не одна "голова тоді б полетіла" :(, але...
ТА ЧИ ЗРОБИМО ВИСНОВКИ?
- 2016 : , , , , , , , , , , ,
- 2015 : , , , , , , , , , , ,
- 2014 : , , , , , , , , , , ,
- 2013 : , , , , , , , , , , ,
- 2012 : , , , , , , , , , , ,
- 2011 : , , , , , , , , , , ,
! , . .
17/05/11
пані скубій і нікітюк повинні нести відповідальність нарівні з череп за те що сталось з вихованкою.вчителі які займались з дівчиною індивідуально виявились заробітчанами.найгірше в цій ситуації виглядає служба скубій.просто протирають штани і створюють видимість роботи.
сердитий ківерчанин
18/05/11
Автор статті. Суть питання у тім, що служба у справах дітей - не дитяче гестапо. Вони не можуть щодня рахувати дітей у домі Черепів по головах. Коли приходять без попередження, Джаніна Волод. сердиться, бо це, за її словами, втручаються у сім.ю. Вона зобов.язана була бити триводу, врешті, й доповідати про ситуацію, яка склалася з тим чи іншим вихованцем, бо це державні діти, на які ідуть державні гроші. Нікітюк у її домі торік була 26 разів. Хто хоч раз спілкувався з Джаніною Волод., мав би зрозуміти, що це за людина. Повірте, якби описати усе, що було у цьому домі, скільки тут було служб і працівників, і як всі сприяли їм, ви б не писали. що "протирають штани". Батьки-вихователі отримують за свою роботу добрі гроші і мали б нести відповідальність. А у нас все традиційно: влада погана, а Черепи балгородні, бо виховують сиріт. Ось як "виховують"...
Автор
e-mail: natalia.malimon@gmail.com
20/05/11
Ганьба Черепам. Чужі діти не раби. Слід ліквідувати цей заклад, а приміщення реорганізувати для користі міста
небайдужа
21/05/11
Де ж ви були 20 років назад, коли Джаніна Володимирівна брала на виховання дітей- сиріт? І якщо з нею так тяжко спілкуватися, то як ж вона може виховувати дітей і навчати дітей у театрі танцю "Зорецвіт"? Це щира і небайдужа людина, і спілкуватися з нею приємно.
Ганьба не Черепам, а тим людям, які хочуть забрати будинок у дітей, які небуть мати де проживати! А ще у Джаніни Володимирівни,(як вище було сказано) займаються більше ста дітей ківерцан і інших сіл, які завжди скрізь відстоюють честь міста Ківерці своїми професійними танцями, а костюми у них- це дрібний заробіток, і втіха для дітей! Небайдужа ви б віддали свій дім і викинули своїх дітей на вулицю, щоб його реорганізували на користь міста? І ви думаєте, що з того будинку коли його відберуть буде толк, його так само через місяць або більше будуть продавати, тим у кого є гроші...
Краще хай той будинок мають діти.
Вам не соромно засуджувати людину, яка віддала 20 років для дітей, хоч вона втратила чоловіка всеодно вона старається тільки для дітей.
Ківерчанка
27/05/11
Ось у тім і суть, що Джаніні Володимирівні найважливіше не діти-вихованці, а Зорецвіт. Вона відкритим текстом усім журналістам каже, що тому й обрала цей дім, а не дитсадок, який їй пропонували. Читайте статтю у Відомостях. У дитсадку були всі умови для проживання, але їй не було де розмістити Зорецвіт. Батькам істинним байдуже, буду їх дитина танцювати чи ні, їм аби діти були здорові і пристроєні у житті. А для Череп - лише танці,танці, танці... Від яких, до речі, страждають вихованці. Ви б віддали свою хату під репетиції такого великого колективу? Дітей-сиріт ніхто на вулицю не викидає, навпаки, їм дадуть житло, бо нині вони скитаються. Ті, які мають 18 років, на які Череп вже не отримує від держави грошей.Хлопці-вихованці минулої зими киталися, доки служба у справах дітей не впросила Джаніну їх прийняти, бо ж це її вихованці, а зробити у такому великому приміщенні соціальне житло вона не дозволяє. Аякже, не буде де танцювати! То ці хлопці спали на матрасах навіть без простиней! Це такий родинний дім? І в кімнаті було не більше 9 градусів тепла. То така добра жінка? Побійтеся Бога, підтримуючи цю аферистку, яка вихованцями лише прикривається. Якщо влада не пожене її, то у тому домі щось таки станеться лихе, бо щороку у домі Черепів з дітьми були ситуації, які могли закінчитися трагічно. А те, що вона насиньо побила 10-річну дитину, вам пофіг? Це така добра мама?
Небайдужа2