| Громада • Проблеми | 21.03.10 р. |
ПРО ПРОБЛЕМИ ЩОДЕННІ
Цими вихідними відзначатимуь професійне свято комунальники та працівники сфери послуг, тобто вшановуватимуть працю людей, які забезпечують нам комфортне (або ж не зовсім) щоденне життя.
Працю важку, не престижну і низькооплачувану, адже, погодьтеся, бажаючих стати двірниками, котрим доводиться за нормами прибирати понад 600 кв м території, агентами по вивезенню сміття, сантехніками і тому подібне – обмаль.
Бо прибирати нами ж засмічені папірцями, пляшками і всяким непотребом вулиці, околиці; гребти, підмітати, щоразу насаджувати нові квіти на місце по-варварськи знищених, зірваних, потрібно мати, найперше, терпіння та бажання світ довкола зробити чистішим, гарнішим – наближеним до того, яким подарував нам його Першотворець.
Тож ці люди, як на мене, то є, щонайменше, ентузіастами і на диво трапляються навіть сімейні династії, як родина Степана Олексійовича та Світлани Іванівни Климчуків, які працюють у місцевому ВУЖКГ вже не один рік електриком та майстром будівельно-облицювальних робіт. Треба поклонитися за сумлінну працю і двірнику Любі Анатоліївні Сирець, котра прибирає наші вулиці вже понад сім років.
ПОРЯДОК ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОЖНОГО З НАС
Загалом же у Ківерцівському ВУЖКГ працює лише до 50 чоловік, які, по суті, являються господарниками у нашому місті. Адже вони відповідають за благоустрій міста: прибирання сміття, обрізання дерев, освітлення вулиць, поточний і капітальний ремонт доріг, обслуговування багатоповерхових житлових будинків комунальної власності.
Почнімо з першого – прибирання сміття. Ніхто не стане заперечувати, що за останні кілька років у місті стихійних смітників поменшало, здебільшого вони залишилися на околицях, де мешканці приватного сектору відмовляються заключати договір на вивезення сміття, а його ж треба десь подіти?! А все через те, що ця ділянка роботи належно відкоректована та є в наявності техніка, тобто мешканці чітко знають, де і за яким графіком буде сміттєвоз. І збої в цій відпрацьованій системі, яку налагодила агент по благоустрою Орислава Гавлевська, трапляються дуже рідко - в силу поважних причин.
Ця тендітна жінка не втомлюється ледве не кожному мешканцю пояснювати, переконувати їх у важливості жити в чистому місті, вулиці якого прикрашатимуть квіти, а не різнокольорові обгортки від цукерок.
Таке своєрідне просвітництво велося навіть за посередництвом газети, адже ще в минулому році була започаткована рубрика «Чисте місто». Люди розуміють ситуацію, яке може призвести до справжньої катастрофи, і йдуть на співпрацю, хоча й не всі.
Так, нинішнього року укладено понад 300 проти 180 на цей період у минулому році договорів з власниками приватних будинків та 40 – з юридичними особами на вивезення сміття. До цієї загальної цифри необхідно додати ще й мешканців комунальних багатоповерхівок, для котрих вартість цієї послуги включена в квартирну. І вихід із ситуації комунальники бачать один – увести єдиний державний екологічний збір, котрий буде надходити у місцеву скарбницю, як це практикується за кордоном.
- Завдячуючи великою мірою міському голові нині ми маємо до десяти одиниць техніки, в т.ч. і контейнеровоз, який забирає відходи біля багатоповерхівок, - розповідає Богдан Крупник, начальник ВУЖКГ. – Саме за допомогою цих «залізних коней» нам вдалося протистояти такій багатосніжній та морозяній зимі як нинішня і вулиці міста були розчищеними та посипані піском. Звичайно, в пору великих снігопадів доводилось нашим людям розпочинати роботу не о восьмій годині, а шостій, щоб встигнути прогорнути снігові замети на центральних вулицях ще до початку інтенсивного руху автомобілів та запобігти аварійним ситуаціям на дорогах. Я розумію нарікання мешканців з околиці міста, бо ж не завжди вдавалося дати лад снігові на вулицях впродовж не лише одного дня, а й кількох. Однак, погодьтеся, що в першу чергу необхідно було привести до ладу центральні автошляхи, на яких зосереджується основний пішохідний та автомобільний рух.
Подібна ситуація складається й з освітленням вулиць та ремонтом дорожнього покриття. Так, лише за минулий рік на освітлення вулиць Ціолковського, Космонавтів витрачено 32 тисячі грн; вулиці Міцкевича та Медведєва ще коштували 12,5 тис. грн, а Жовтнева і Паркова – 14 тис. грн. Як бачите, затрачено значні кошти, однак і результат відчутний, адже місто поступово виринає із суцільної пітьми, що панувала на вулицях, у домівках та, певно, і в людських душах, як у відомому творі зі шкільної програми «Свіччине весілля», не так уже й давно.
Ще однією важливою ділянкою діяльності ківерцівських комунальників є капітальний та поточний ремонти міських вулиць, стан яких, звичайно, лишає бажати ліпшого, бо, знову ж таки, проблема блокується браком коштів. Однак міська влада потроху «вишукує» їх. Так, лише в минулому році було на ці цілі витрачено понад 300 тисяч грн, результатом чого постала ділянка оновленої вулиці Галана поблизу четвертої міської школи, яка, мабуть, і новозбудованою не була такою ошатною. Постійного ямкового ремонту потребують центральні вулиці, де щодня спостерігається високий автомобілепотік. А це, насамперед, вулиці Незалежності, Київська, Луцька, Горького, 17 Вересня – тут вторік на ремонт затрачено 56 тисяч гривень. Нинішнього ж року через складні погодні умови взимку, як прогнозують комунальники, потреби у поточному ремонті вулиць значно зростуть, а отже, й фінансові затрати будуть більшими.
Проте найбільшою проблемою місцевих комунальників є утримання житлових будинків. Адже зводилися вони ще років 30-40, а деякі й усіх 50-60 тому. Мабуть, кожен уявляє в якому стані ці будівлі нічийної власності, коли й у доброго господаря споруди підкошуються за такий термін. І складається така ситуація, що на утримання – коштів не має, бо держава не фінансує цю галузь, а міська скарбниця не спроможна самотужки все осилити. Хоча дещо вдається й міським владцям. Так, всього у Ківерцях нараховується 153 житлові будинки комунальної власності. За 6 років, як розповідає начальник ВУЖКГ Богдан Крупник, був зроблений поточний ремонт у всіх під’їздах цих будинків. Крім того, проводиться реконструкція плоских покрівель на шатрові – у двох будинках по вулиці Некрасова та Ковпака вже зведено нові дахи, що убезпечує від постійного протікання під час дощу чи танення снігу, як було це раніше, а отже, й руйнування самої будівлі. Затрачено на ці роботи майже 170 тисяч гривень. Однак, таке латання дір коштом міського бюджету не вихід з положення, бо це просто не під силу буде міській скарбниці.
Вирішення бачиться іншим – потрібно створювати об’єднання співмешканців. Перші ластівки уже з’явилися і в Ківерцях – 4 сім’ї створили таке об’єднання в будинку за номером 33, що по вулиці Шевченка. На завершальній стадії й процес створення ОСББ й у будинках за номерами 25 та 37 по вулиці Незалежності. Проте я розумію і тих мешканців, що не хочуть брати відповідальність за обслуговування будинку, котрий вже простояв з півстоліття, бо там потрібно все починати, як мовиться, «з нуля». А що у цій ситуації робити співвласникам, коли й держава не спроможна нічим тут зарадити? Виходить, що коло замикається, бо не має грошей, не має і вирішення конкретної проблеми.
Ось така невтішна видалася розмова з Богданом Крупником, хоча й напередодні професійного свята.
ВИЧІКУВАТИ ЧИ ДІЯТИ?
Про проблеми розповідав і директор ще одного місцевого комунального підприємства «Ківерціводоканал» Анатолій Сапожнік. Ні, не про виробничі якісь там негаразди, а про те, що стосується кожного третього ківерчанина – нерозбудовану систему каналізування міста. Адже з цим пов’язані певні побутові незручності більшості мешканців. А в недалекому минулому стояла навіть загроза виникнення якоїсь тегногенної катастрофи. Дякувати Богу, із завершенням будівництва очисних споруд, яке коштувало приблизно до двох мільйонів гривень і основну частину фінансових витрат взяла на себе держава, це питання вже знято.
Справа в тім, що, поза як історія нашого містечка налічує кілька століть, будівництво міської централізованої системи каналізації розпочалося лише у другій половині вісімдесятих років минулого століття. Для цього було збудовано й насосну станцію – ГКНС - для перекачування стоків на Луцькі очисні споруди. Проте каналізаційну мережу побудували лише у південній частині міста, яка охоплювала новий житловий мікрорайон, що інтенсивно розбудовувався - п’ятиповерхівки по вулицях Ковпака - Некрасова. На базі ГКНС на початку дев’яностих, внаслідок реорганізації, міська рада створила КП «Ківерціводоканал» з відділенням в Олиці. З того часу чимало зроблено. Найперше – налагоджено роботу. А це не так просто було, як пригадує Анатолій Несторович, особливо в перші роки, коли вимикали електроенергію, а наслідки цього могли бути непередбачувані. Нині кількість споживачів мережі – 867абонентів. Потрібно зазначити, що в південній частині каналізаційна мережа продовжує розвиватися. Так, лише в минулому році було підключено 37 нових абонентів, які будували каналізаційну мережу шляхом створення вуличних кооперативів.
- Проте не все так просто і в цій ситуації, - продовжує розмову Анатолій Сапожнік. – Наша насосна станція розрахована на перекачування та очищення до 10 тисяч м куб стоків у місяць. Нині ж вона завантажена на третину. Тож, аби діяльність не була збитковою, то підприємство має працювати на повну потужність, для цього потрібно підключити до центральної каналізаційної мережі все місто.
Багато ківерчан готові вже пристати на пропозицію міського голови і створювати будівельні кооперативи. Однак вона не буде діючою, тому що для нормального безаварійного функціонування каналізаційної мережі у Ківерцях потрібно збудувати щонайменше ще три насосних підстанції – у районі РТП в південній частині та дві – у північній. І будівництво це дороговартісне, приміром одна коштуватиме півтора-два мільйони гривень, за нинішніми цінами. Проектну документацію на одну з них в центральній частині міста міська рада вже виготовила і створюється кооператив по будівництву мережі.
Але лишається відкритим питання – чи найдуться у держави кошти, аби збудувати підстанцію, бо ж, звісно, що у міської скарбниці їх у такому обсязі не має?
Отож, від моменту створення комунального підприємства «Ківерціводоканал» минуло вже майже двадцять літ. І камінь з мертвої точки по наближенню нашого побуту до сучасних умов зрушено, але чи довгим буде його шлях? - великою мірою залежатиме й від нас. Однак не все, бо державні мужі з висоти своїх крісел мають бачити й щоденні, нехай і банальні, потреби своїх співвітчизників та допомагати вирішувати їх.
ПОШУКИ АЛЬТЕРНАТИВИ
Тоді ж, як розбудовувався в Ківерцях новий житловий квартал споруджувалася й велика котельня для централізованого опалення цих будинків і приміщень навколишніх установ та організацій. З переходом на нові економічні умови господарювання мешканці цих будинків відмовилися від цього виду послуг, переобладнавши поквартирно систему опалення на індивідуальну. Таким чином, внаслідок реорганізації в 2002 році рішенням міської ради було створено КП «Енергія» для надання послуг з централізованого опалення установам та організаціям шляхом відокремлення котельні від ВУЖКГ, адже всім відомо, що останнє переживало тоді не найкращі часи.
- Практично, довелося починати з нульового балансу, - пригадує Леонід Васильченко, директор КП «Енергія». – Це тепер ми вже з прибутками – за підсумками минулого року маємо 40 тисяч гривень прибутку. Не багато, але в порівнянні з іншими виробничими структурами досить непогано.
Надаємо послуги центральній районній лікарні, третьому міському садочку, управлінню Пенсійного фонду, четвертій міській школі, екологічному та туристичному центрам.
Досі основним видом палива для теплотворення було споживання газу. Однак звісно, що ціни на енергоносії загалом, та на газ зокрема, зростають з року в рік шаленими темпами, а від того пропорційно піднімається й вартість за спожите тепло. Через те ми розпочали пошуки варіантів здешевлення послуги, що надає наше підприємство. Найперший – це потрібно освоювати альтернативні види палива, якими багатий наш край, – цього вимагає час. Таким чином минулого року було дещо реконструйовано котельню – придбано та змонтовано 2 котли марки «КАЛВІС – 950 м» спільного україно-литовського виробництва, які працюють на відходах від деревообробки або на щепі.
Звісно, ще за перший опалювальний сезон затрати не виправдаються, бо потрібно було вивчити все достеменно, налагодити процес. Дещо вдавалося одразу, до чогось потрібно було призвичаїтися, через те паралельно використовували й газ. До того ж клопотів додала надзвичайно сніжна та морозна зима. А вже практично з лютого ми перейшли суто на споживання щепи. За нашими підрахунками економія коштів становитиме 2-3 тисячі на добу. Загалом же на закупівлю щепи на весь сезон потрібно буде тисяч 800 грн, тоді як газ вторік нам обійшовся у 863 тисячі гривень, і це при умові, що ціни були значно нижчим ніж цьогорічні.
Не знаю чому, але слово котельня у мене асоціювалося з якоюсь темною, закопченою кімнатою, однак знайомлячись з господарством КП «Енергія» я помітила дивовижну річ – тут чисто, прибрано і ростуть кімнатні квіти! Мабуть, від побаченого навіть і у мене на душі стало ясніше. Не помітила «пригнобленого» стану й у працівників котельні, натомість на обличчі у них світилася посмішка. І подумалося – таким затишним можна зробити і наше місто, от лише захотіти б!
Марія ХІТЬКО.
Фото Анастасії ЗАБОЛОТНОЇ.
Джерело: «Вільним шляхом» від 20.03.2010 р.
Додамо для загальної картини кілька фото з архіву сайту:
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.