НАЙВАЖЛИВІШЕ

АФІША

МІСЦЕВІ НОВИНИ

НОВИНИ

ЧУТКИ

Через власні помилки та недопрацювання т.зв. мер намагається "викручувати руки" директорам шкіл?!

У одній з груп ДНЗ №2 неадекватно ставляться до дітей? (+ коментар) Але чи все так однозначно?

Cуддя Ківерцівського райсуду знову отримав квартиру?! (ОНОВЛЕНО)

Переглянути
більше чуток >>>

ШТАНГА, М’ЯЗИ, РОК-Н-РОЛ

«…Ще більший успіх випав на долю авангардівця з Ківерець Василя Кунішнікова. В один день він став і чемпіоном, і майстром спорту…». Ось так написали про нашого земляка, першого в місті майстра спорту з важкої атлетики в обласній газеті «Молодий Ленінець» далекого 1976 року. Але й зараз, напередодні ювілею, він показує усім, що й в шістдесят спортивне життя продовжується.

Корінний ківерчанин Василь Кунішніков в 15 років мав вибір, чим зайнятися в позашкільний час. Секцій було достатньо, от і подався з другом Федором Олькіним в популярний на той час велогурток. Товариш був статним, відразу зрозумів, що велосипед – це не його, от і перетягнув Василя на інший вид спорту – штангу. Так і виникло у нашого героя хобі, яке лишилося з ним на все життя!

Першим, хто познайомив хлопців з «залізом», був тренер Сергій Чуйко.
– Займалися ми тричі на тиждень, – розповідає Василь Олексійович, – але нам цього було недостатньо. От і йшли, можливо, на необдумані вчинки – на вихідних пробиралися до залу. Виймали скло у віконній рамі, я залазив, впускав друга, аби потягати штангу. Так продовжувалось півроку.

Згодом штангу перенесли до парку. Там, в невеликій дерев’яній роздягальні, ледь могли поміститися 6–7 чоловік. Тож коли юнаки почули, що в ДОКу є місце для важкоатлетів, без вагань записалися в секцію. Там й почалася серйозна робота над результатом з інструктором по спорту Миколою Іларіоновичем Талахом.

В щоденнику Василя Кунішнікова перша програма тренувань датується серпнем 1967 року. А тепер уявіть собі такий графік: робота в ДОКУ в паркетному цеху, вечірня школа і тренування. І так тричі на тиждень. Тренування не відмінялися на Дні народження, а ще згадайте про режим: НІ – алкоголю, ТАК – здоровому способу життя! Тоді це були не пусті слова. До того ж почалися перші змагання в Луцьку, Нововолинську, Володимирі-Волинську. Згодом з Миколою Талахом юні спортсмени об’їздять всю Україну, і море побачать, і Карпати. На щастя, тоді всі поїздки спонсорувала стовідсотково держава.

– Зараз в це важко повірити, але в часи нашої молодості ми з друзями в селі Озеро каталися на водних лижах! – пригадує Василь Олексійович. – В той час все це можна було організувати, був свій катер, був акваланг, з яким ми перепливали озеро! На жаль, зараз це звучить майже фантастично.

В 1971 році виникла вимушена зупинка у тренувальному процесі – призов до армії. Але й там довелося змагатися – відстоював честь своєї дивізії на командних змаганнях в Калінінграді.

Відслуживши, Василь Кунішніков відразу ж намагається надолужити згаяне. Він їде до Луцька на стадіон “Авангард”, де успішно займався його друг Олькін, аби продовжити з ним тренування. Звідти потрапив у Збірну команду області з важкої атлетики. От і на першості області в 1976 році Василь Кунішніков виконав норматив на  звання майстра спорту СРСР, а це – підйом штанги у ривку – 132,5 кг, у поштовху – 162,5 кг.

Працював у  Волинській обласній організації ФСТ «Динамо». А в 1984 році вдалося відкрити секцію важкої атлетики на базі клубу Ківерцівського лісгоспу. Зібрав ківерцівських юнаків і почав тренувати нових чемпіонів. Під керівництвом Василя Кунішнікова, будучи десятикласником, виконав норматив майстра спорту СРСР Сергій Люпа, який виступав на першості Союзу в Цхінвалі, де був другим у ривку! Кандидатом у майстри спорту став Юрій Остапчук, перший розряд отримав Микола Стасюк. Загалом досвіду у Василя Олексійовича набиралися понад тисяча юнаків, а в 90-х роках – і юнок. Сам тренер переконаний, що займатися треба будь-чим, аби не сидіти без діла. А постійні тренування, навіть без належних умов, завжди дадуть результат! Головне – змусити себе раз, і згодом це може перетворитися у добру звичку.

До останнього з товаришами боролися за існування невеличкого спортзалу в приміщенні клубу, але все ж довелося покинути це місце. А були там й завзяті відвідувачі, які тренувалися тричі на тиждень протягом 5 років!

Туди й завітав син Василя – першокласник Сашко. Трохи походив, але згодом передумав – записався на танці. Почав виступати, навіть за кордоном встиг побувати, але все ж в класі третьому повернувся до тата-тренера. І не даремно, «дозаймався» до Чемпіона України з важкої атлетики серед школярів! Тепер і сам з двадцятирічним досвідом у підніманні штанги!

Хотілося б дізнатися поради від чемпіона, але Василь Кунішніков, каже, що це буде дещо неправильно. За його часів, аби мати успіх, потрібні були лише штанга, сила волі і м’ясо. Так, перед виступами міг з’їдати по кілограму білкового продукту. Зараз не всі батьки мають змогу надати своїй дитині таке меню. Зате з’явилися всілякі добавки.

- Я десять років тренувався, аби стати майстром спорту. І, звичайно, за цей час змінилося й моє тіло. А зараз достатньо кілька місяців попити всіляких препаратів, трохи попотіти і ти – містер Всесвіт! Це, звичайно, не вбиває, але свій слід на здоров’ї лишає. Я проти хімії, я за вітаміни (але не з аптеки) і за постійну працю над собою. Зараз в молодих людей чимало можливостей займатися, я ж починав підтягуватися на звичайній драбині, знайшов у Луцьку 16-кілограмову гирю, яку сам доніс додому…

Важка атлетика – не єдине захоплення Василя Кунішнікова. Свого часу він пробував себе в стрибках у висоту, і воротарем був, велосипед – теж улюблене заняття. Підрахував, що за минулий рік педалями накрутив 5 тисяч кілометрів! На роботу в Луцьк їздить на велосипеді, бувало що й пішки повертався до Ківерець. Кожен ранок, не зважаючи ні на що, починається з кілька кілометрової прогулянки з улюбленою вівчаркою Арчі. Неодноразово Василь Олексійович був призером змагань з тенісу. Словом, всього не перерахувати!

Чим не приклад для наслідування? Свого кумира Василь Кунішніков теж пам’ятає. Це – Давид Рігерт, неодноразовий чемпіон світу, Європи, СРСР з важкої атлетики, Чемпіон Олімпійських ігор (1976 року). Зараз на стінах кімнати у нашого співрозмовника поряд з фото членів сім’ї, старими спортивними світлинами можна побачити музикантів з “Бітлз” та Міка Джагера з “Ролінг Стоунс”. Як то кажуть, з піснею по життю.

Всього розказати не можливо, залишимо цікаві історії на майбутнє. Ми ж вітаємо Василя Олексійовича з ювілеєм, який він святкуватиме 10 березня. Бажаємо Вам міцного здоров’я та життєвої наснаги, професійних успіхів та особистих досягнень, сімейного щастя, злагоди, добробуту у Вашій оселі! Нехай Ваше спортивне довголіття триває й надихає інших.

Анастасія ЗАБОЛОТНА.
Фото з домашнього архіву.

Джерело: «Вільним шляхом» від 2.03.13 р.

Коментарі

Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.

КОМЕНТУВАТИ

Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.