| Люди • Патріоти | 7.12.10 р. |
ЦЕЙ ЧОЛОВІК ЖИВ СЕРЕД НАС
І НЕ ВСІ ПРО НЬОГО ЗНАЛИ ЯКИЙ ВІН
БАНАЦЬКИЙ Кирило Павлович (нар. 1929 р, с. Кричильськ Сарненського р-ну Рівненської обл.. – помер у вересні 2001 р., м. Ківерці Волинської обл.)
Ув`язнений на 25 р. за участь у «Кричильській молодіжній ОУН» та зв`язки з підпіллям. Активіст підпільної організації «Об`єднання» в м. Інта Комі АРСР. Привіз в Україну 1300 листівок.
З селянської родини. Батько служив у війську УНР С. Петлюри. Кирило вчився на другому курсі Костопільського училища сільськогосподарської механізації. У1951 р. одружився з односельчанкою Оленою Куліш. У першій половині 1952 р. заарештований органами МГБ за розповсюдження антирадянських націоналістичних листівок, зв'язок з оунівським підпіллям та участь у підпільній юнацькій групі «Кричильська молодіжна ОУН». 26.08. 1952 р. Військовий трибунал військ МГБ Рівненської обл. засудив його на 25 р. позбавлення волі. Разом з ним було засуджено 7 юнаків, у їх числі брати Степан і Семен СОРОКИ, брати Іван та Сидір Харечко (усі сиділи в м. Інта).
Покарання відбував у таборах Мінерального управління ("Мінлаг"), м. Інта Комі АРСР. Був людиною активною та діяльною. Мав близькі стосунки з Володимиром ЛЕОНЮКОМ, Анатолієм БУЛАВСЬКИМ, Йосифом СЛАБІНОЮ та іншими політв`язнями. На початку 1956 р. вони створили підпільну націоналістичну організацію "ОБ'ЄДНАННЯ", яка поставила мету продовжувати в нових умовах боротьбу ОУН за створення Української Самостійної Соборної Держави (Провідник Ярослав ГАСЮК). Б. був активним членом цієї організації.
Влітку 1956 р. комісія Президії Верховної Ради СРСР знизила Б. термін покарання до 7 р. Його дружина Олена приїхала в Інту (тоді вже в`язням можна було виходити за зону), діждалася звільнення чоловіка. Була втаємничена в його підпільну діяльність. Після звільнення восени 1957 р. вони виїхали в Україну й оселилися у м. Біла Церква Київської обл.. На прохання заступника Провідника «Об`єднання» В. ЛЕОНЮКА вони привезли з Інти понад 1300 листівок "Колгоспнику!" та "Громадянине!".
Першу листівку склав і видрукував конструктор підпільної друкарні Василь БУЧКОВСЬКИЙ. «Чи зробив Ти висновок, що дав українському народові жовтневий переворот 1917 р.? Він зліквідував здобуту народами внаслідок повалення царизму волю, придушив молоду Українську Народну Республіку, принісши Твоєму народові ще гірше рабство, ніж було царське; він спричинився до загибелі кращих Твоїх братів і друзів, до занепаду української культури і до знищення Твого добробуту.»
У листівці "Колгоспнику!" (автори В. БУЧКОВСЬКИЙ та В.ЛЕОНЮК) стверджувалося, що вимога КПРС наздогнати США по виробництву м'яса, молока і масла спрямована не на поліпшення добробуту українського народу: Україна використовується як сировинна база, з якої колонізатори вивозять усе, залишаючи народ на напівголодне існування. «Годі терпіти кремлівське ярмо! Годі бути рабами! Пора сказати московсько-більшовицьким загарбникам: Геть з України!».
700 шт. цих листівок Б. за завданням В. ЛЕОНЮКА відвіз А. БУЛАВСЬКОМУ в м. Олександрія Кіровоградської обл., а той своєю чергою 400 шт. віддав Й. СЛАБІНІ, 100 шт. – Григорію РЯБЧУНУ, а решту – Федорові Малишевському та А.Г. Сиськову. 250 листівок Б. дав своєму односельчанину і шваґрові Саві Шепелю, а решту заховав на горищі будинку, в якому проживав разом зі Степаном СОРОКОЮ. Ночами 3 – 5 11. 1957 р. Йосип СЛАБІНА, Г. РЯБЧУН та Степан ОЛЕНИЧ розкидали листівки у сел. Хрущова (нині м. Світловодськ) і с. Таборище – у районі будівництва Кременчуцької ГЕС, та в с. Аджамка поблизу Кіровограда.
Стривожені появою листівок, органи КГБ розпочали розслідування цієї справи. Тоді ж вони з благословення ЦК КПУ та Прокуратури УРСР інспірували скасування низки постанов Комісії Президії Верховної Ради СРСР про дострокове звільнення з місць ув'язнення кількох десятків осіб. Очевидно, розраховували в такий спосіб натрапити на людей, причетних до листівок. Під цю «зачистку» потрапили, зокрема, Б. та Степан СОРОКА: вони були на початку 1958 р. схоплені в Білій Церкві та спроваджені досиджувати свої 25-річні терміни. То більше, що під час обшуку в їхньому помешканні були виявлені згадані листівки.
Тоді ж, у січні 1958 р., з цими листівками в поїзді, що йшов у Галичину, був затриманий Й. СЛАБІНА, який на ходу придумав легенду, що листівки приніс йому незнайомець, який має прийти на зв`язок. Кагебісти не дочекалися його й за рік. Та на початку 1959 р. в них було вже достатньо матеріалів для арешту причетних до листівок осіб, і тоді були заарештовані Й. СЛАБІНА (29.01. 1959), А. БУЛАВСЬКИЙ (21.02. 1959), Г. РЯБЧУН і С. ОЛЕНИЧ (2.03. 1959).
29.04. 1960 р. колегія в кримінальних справах Верховного суду УРСР (голова Чайковський Л. М., засідателі Марик Г. Я. і Тришин В. Г., секретар Кравець П. Д.., прокурор Янковський І. Й.) засудила Б. за ст. 7 ч. 2 Закону про особливо небезпечні державні злочини на 7 років позбавлення волі. Цей вирок вона об'єднала з попереднім невідбутим терміном (8 р.), що склало разом 15 р., рахуючи від дня оголошення вироку, без обмеження в правах.
Суд зняв як необґрунтовані звинувачення Б. в проведенні антирадянської діяльності під час відбування покарання, а також щодо допомоги в діяльності «Об`єднання», в обміркуванні разом з В. ЛЕОНЮКОМ питання про організацію втечі з табору Семена СОРОКИ. Перевезення листівок в Україну, на диво, кваліфікувалося як товариська послуга В. ЛЕОНЮКУ. Колегія вважала невстановленим, що Б. вів організаційну діяльність. Його звинуватили лише в проведенні агітації й пропаганди з метою підриву та послаблення Радянської влади через розповсюдження листівок антирадянського змісту, в яких нібито зводився наклеп на радянську дійсність. Враховано було також його визнання вини та розкаяння.
А. БУЛАВСЬКИЙ дістав тоді ж 10 р. (але, враховуючи його поведінку під час слідства й на суді, скоро термін покарання йому було знижено до 3 р.); Й. СЛАБІНА 7 р.; Г. РЯБЧУН та С. ОЛЕНИЧ – по 3 р. позбавлення волі.
Це був перший ешелон засуджених «об`єднанців». У другому, основному ешелоні, найпершим був заарештований В. ЛЕОНЮК. Підставою для арешту послужили зізнання А. БУЛАВСЬКОГО та Б.. 10.10. 1960 р. той же Верховний Суд УРСР засудив на тривалі терміни лідерів «Об`єднання», членів Керівного Осередку В. ЛЕОНЮКА, Я. ГАСЮКА, Б. ХРИСТИНИЧА, Ярослава КОБИЛЕЦЬКОГО та Володимира ЗАТВАРСЬКОГО. З півтора десятка осіб пройшли у справі як свідки: у часи «хрущовської відлиги» не хотілося судити таку велику організацію (а членство її сягало понад сотню осіб).
Покарання Б. відбував спочатку в тайшетських таборах. 24.03. 1961 р. сесія Іркутського облсуду визнала його особливо небезпечним рецидивістом і він був спроваджений етапом у Мордовію, де карався на особливому (камерному) режимі до кінця терміну (1974 р.).
З неволі Б. вийшов інвалідом. Повернувся в м. Ківерці Волинської обл., де ним опікувалася дружина Олена. Тяжкими були останні роки його життя (туберкульоз, епілепсія, сліпота на одне око). Та все ж за незалежної України він активно включився в громадське та політичне життя, ставши діяльним членом Братства ОУН-УПА. Реабілітований 1992 р..
Помер у вересні 2001 р., похований у м. Ківерці.
Бібліоґрафія:
Леонюк Володимир. На прю стає Об`єднання // Зона, 1994. – № 6. – С. 163 – 180.
Русначенко Анатолій. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1998. – С. 63 – 72; 370-389.
Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об`єднання» (1956-1959). – Львів, 2004. – 416 с.
Чи настане примирення між ветеранами Великої Вітчизняної війни з ветеранами ОУН-УПА? – газ. «Волинь», електронне видання № 904, 21.02. 2009, http: // www.volyn.com.ua
Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 24 лютого 2009 року.
Джерело: http://khpg.org/archive/index.php?id=1235473775
Надіслано Ігорем Косминою.
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.