ЗГАДАТИ ВСЕ
Наразі у розпалі вступна кампанія у юних випускників місцевих шкіл. Попереду на більшість з них чекає ще одна хвилююча мить, яка, на жаль, закінчилася цьогоріч для мене і тисяч інших хлопців і дівчат по всій Україні. Це - мить найбільшого хвилювання та очікування, мить осяяння і розуміння себе справжнього – таке коротке студентське життя.
Вам, любі читачі, це може нагадати звичайну пропаганду ще одного навчального закладу, але для мене це найприємніші і найяскравіші спогади на цей момент.
таких ситуаціях починаєш вірити у долю. Про навчання в Національному університеті «Острозька академія» (НаУ «ОА») я ніколи не думала, наприкінці 11 класу такий варіант навіть не розглядався. Випадок привів мене туди саме у день випуску (там це називають Конвокацією). Студенти були вбрані в чорні мантії, ректор з викладачами – у кольорові. Співав хор, майбутні випускники у весь голос проголошували клятву пам’ятати та дотримуватись заповідей Альма Матер. Насамкінець, керівництво вузу, взявшись за руки, веде останній раз своїх вихованців рідними для них коридорами. Як після такого можна було задуматись про вступ куди-інде?
Перша спроба була невдалою. Не вистачило кількох балів, аби вчитися на державній формі навчання. Довелося рік пробути на підготовчому відділенні, щоб потім 5 років не хвилюватися про плату за навчання. І почалося… Після посвяти у студенти (Інавгурація), школа, принаймні уроки, забулася відразу. Тут схема «відповідав сьогодні – завтра вільний» не спрацьовувала. 100-бальна система передбачала готовність студента до кожної пари! З перших днів розпочався процес виховання всебічно розвиненої особистості. Звичні нашому вуху шкільні дзвінки замінили твори Моцарта та Бетховена, один стандартний підручник - гори різних. Тепер ти не чекав 100-відсоткового викладу матеріалу від вчителя. За Болонською системою викладач надає 40% матеріалу, ти сам – 60%. Щодня після пар ти не спішиш додому, а йдеш в читальний зал, де вчишся, часом спиш і їси до самого вечора. Яким би розумним, впевненим чи хитрим ти не був, такий режим чекає на кожного, принаймні, до першої сесії.
З часом студенти розділяються у два табори: ті, які повністю грузнуть у навчанні, і ті, що знаходять золоту середину – встигають і у підручник зазирнути і повеселитися. А розваг вистачало. В університеті існує Культурно-мистецький центр, який пропонує наступне: стати учасником академічного хору, театру, танцювального колективу, Клубу веселих та кмітливих, студентського радіо. Тут залюбки чекають на талановитих скрипалів, гітаристів, барабанщиків, піаністів і навіть баяністів. На кафедрі фізичного виховання відразу запропонують записатися на великий чи малий теніс, футбол, баскетбол, волейбол, шейпінг чи степ-аеробіку. Майже щотижня в ОА відбувались концерти, вечірки, приїздили відомі люди (Президент, міністри, зірки телебачення). А найголовніше, що все це ти можеш влаштувати самотужки. Знайшов однодумців-музикантів – створив гурт, полюбляєш рок-музику – провів відповідну вечірку і т.д. Кожен факультет обирає свого Голову, який представлятиме його на всіляких заходах в університеті, буде відповідати за проведення тижня факультету, різноманітних виступів і заходів. Студент на добровільних засадах може стати членом Братства Спудеїв (найвищий орган студентського самоврядування), аби своїми діями впливати на політику ректора та його помічників щодо прав і обов’язків студентства.
Якщо ти наполегливий, креативний і достатньо розумний, то у тебе є реальний шанс потрапити на одну з обмінних програм, що діють в Острозькій академії і поїхати за кордон, наприклад, в Канаду. Перед цим можна записатися на сертифікатну програму з вивчення іноземних мов: англійської, польської, німецької, іспанської, італійської, а скоро й китайської. Існує й можливість отримати додаткову стипендію від Верховної ради чи якось мецената академії. Університет підтримує контакти з провідними навчальними закладами Європи та Америки, знаходиться у добрих стосунках з українською діаспорою з цих же регіонів.
Для навчання тут створені усі умови. На відміну від тих, що здобувають знання у великих містах, нашим студентам не доводиться долати великі відстані аби дістатися різних корпусів, читального залу, бібліотеки. До речі, саме на території Острозької академії функціонує єдина в Україні віртуальна бібліотека, всі книги якої в електронному варіанті. Це пришвидшує і покращує роботу наших спудеїв.
Після відродження Острозької академії у 1994 році Острог перетворився на справжнє студентське містечко, тому ОА часто називають «Українським Оксфордом». У 2007 році університет у рамках Всеукраїнського конкурсу «7 чудес України» отримав приз - «Визначна пам’ятка духовної України». І це не дивно, адже саме тут відтворюють, примножують і пропагують українську культуру. На студентському радіо ви ніколи не почуєте російськомовні пісні, українськими вечорницями, вечірками чи гуляннями вже нікого не здивуєш, а вишиванка – це не диковинка, а повсякденний одяг.
Найспекотніша пора в розважальному плані – це осінь і весна. Саме тоді на стадіоні НаУ «ОА» відбувається Кубок ректора з футболу, який збирає сотні глядачів з усього університету. Восени ми грандіозно святкуємо День студента та День «Острозької академії», яка, до речі, була заснована ще далекого 1576 року! В цей день наш ректор Ігор Демидович Пасічник перетворюється у справжнього пасічника, а факультети - у його вулики. Він пригощає усіх студентів запашними булочками і медом. Тоді офіційною валютою в ОА оголошуються Бджоли. В рамках цього свята влаштовується вже традиційний конкурс краси та інтелекту «Гальшка» (на честь племінниці засновника академії Василя-Костянтина Острозького, яка була першою фундаторкою закладу). На противагу цьому дійству весною найкращі представники чоловічої статі з усіх факультетів виборюють звання «Пан Острозький».
Переказати, які заходи в академії і поза нею я відвідала, не можливо. Так само важко сказати, скільки цікавого і корисного в плані навчання і самонавчання для себе виносять зі стін Острозької академії її випускники. Бувало по-різному: траплялися важкі дні і неприємні бали, а бувала й халява, як без неї! Не обійшлося і без розчарувань, як в собі - так в оточуючих, але все забувається. Зараз в пам’яті найчастіше з’являються лише приємні спогади – спогади про друзів. Навчаючись в групі, де поряд з тобою ще 33 дівчини і один хлопець (!), поволі шукаєш чоловічого дружнього плеча «на стороні». Полюбляючи футбол, подорожі та ще не одне хлоп’яче захоплення, знайти друзів протилежної статі виявилось просто, про що часом і жалкувала, але не тепер. Не тепер, коли щотижня отримую кілька їхніх повідомлень, коли вони приїздять до тебе і запрошують до себе. Чи доведеться мені ще раз щедрувати в образі нареченої у супроводі акордиону і гітари, сидіти прохолодного вечора на вулиці і слухати блюз у виконанні луцького рокабіла і його житомирського друга, чи зможу ще раз в гамірній компанії порадіти черговій перемозі нашої збірної з футболу, чи серед ночі помандрувати в сусіднє село, аби зустріти схід сонця? Звичайно, все це буде і не раз, а щодня в пам’яті житимуть спогади про п’ять найкоротший і найщасливіших років мого життя.
Анастасія ЗАБОЛОТНА.
На фото автора: студентське життя в Острозі.
"Вільним шляхом" від 25.07.09 р.
Коментарі
30/05/10
Добрий день! розкажіть будь-ласка детальніше про медичний коледж у вашому селищі
катя
26/05/12
Острозька академія - найкраща!!!
студентка Острозької Академії
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.