| ̳ 25-05-11 . |
: Today_and_all_counter |
Хай вас Бог боронить, потрапити у районну лікарню. "ЛЕГЕНІ НЕ БУЛО ВИДНО... ТРИ ДНІ ЧОЛОВІКА НЕ ЛІКУВАЛИ"
Лист до редакції«Легені не було видно… Три дні чоловіка не лікували»
Зоя Косячнікова, м. Ківерці
«Трагічно для моєї сімї почався цей березень... Я довго не писала вам - усе чекала, що офіційні особи повідомлять, чому помер мій чоловік, належно покарають винних. Не дочекалася...
Отже, у ніч проти 10 березня не стало мого чоловіка Володимира Павловича Косячнікова. Він згорів буквально за тиждень, але я і нині переконана, що лікарі могли зарадити лихові.
Володя почувся зле 2 березня. Він прийшов додому і сказав, що йому поболює горло, попросив гарячого молока. У перші два дні лікували народними методами, давали анальгін із парацетамолом.
В обід 4 березня чоловік почав дуже часто телефонувати на роботу і скаржитися на погане самопочуття. Увечері, коли я повернулася, Володі було так недобре, що він уже кричав: «Робіть щось зі мною!» Температура набігла під сорок. Приїхала «швидка» Він попросив, аби його послухали не в будинку, а на веранді - там чоловікові було легше дихати. Лікар сказав, що це тяжка форма грипу, а оскільки Володя має велику вагу, то й важче переносить. Вкололи анальгін із димедролом, але температура не спадала.
Мусили знову викликати «швидку» і збиратися до лікарні.
У приймальному відділенні Ківерцівської райлікарні ми були о першій годині ночі. Чоловікові виміряли тиск, температуру, зробили кардіограму, загальний аналіз крові. Виписали муколван, аскорбінку, рибоксин, фурацилін (полоскати горло) і відправили в інфекційне відділення.
Уранці 5 березня я зателефонувала на мобільний до лікаря Ірини Тадеївни Мартинюк. Вона попросила, щоб принесли багато пити і бромгексин, оскільки Володя дуже кашляє. А чоловік і далі скаржився на здоровя, на те, що йому нічим дихати.
У неділю, 6 березня, йому щось капали, але й тепер не можу дізнатися що. Знаю одне: жодних ліків я не купувала, бо їх ніхто не призначав.
У понеділок, 7 березня, мені на роботу зателефонував син і сказав, що йде до батька, бо його направили на флюорографію в центральну лікарню. В чоловіка виявили двобічне запалення. У другій половині дня антибіотики, що їх призначила Ірина Тадеївна, почали колоти.
А 8 березня у Володі було день народження, йому виповнилося 53 роки. Вранці ми з сином та донькою прийшли до нього. Але святковий день його не втішав. Він знову попросив нас принести багато пити. Коли я прибігла до нього в обід, Володя уже не стримувався: «Вони тут нічого не роблять! Я вже не можу терпіти, мені дуже погано».
Почала просити медсестер, щоб викликали лікаря. Вони відповіли, що вона буде сердитися - сьогодні вихідний. Через деякий час мені сказали, що Володю відправляють у центральну лікарню - там краще обладнання, є дихальні апарати.
Нас привезли «швидкою», дали мені в руки історію хвороби. Але я помітила, що флюорографії у ній не було. Володю знову ...направили на знімок. Ми почали кричати: «Навіщо ви його мучите?!». На приймальному пішли й самі подивилися знімок. Після цього відправили до реанімації.
Там нас зустрів лікар Віктор Іванович... Мені навіть бракує слів, щоб... Ані халату не мав, від нього несло алкоголем. Нічого пояснити нам не міг, не кажучи вже про те, щоб призначити лікування.
Ми так-сяк скупилися в аптеці (там не дуже поспішали нам на допомогу, бо не знали, що потребує хворий чоловік).
Вранці 9 березня ми з дітьми вже стояли біля вікна реанімації. Володю підєднали до апарата штучного дихання. Там ми зустріли головного лікаря, який також заходив до чоловіка. Почали просити, щоб відправив його до Луцька. Але головлікар пояснив, що Володі призначено інтенсивне лікування, він на штучній вентиляції легень і до Луцька його годі довезти. Тоді ми попросили, аби до нього викликали бригаду з обласної лікарні.
Луцькі медики стан Володі оцінили як украй важкий. Але мушу зізнатися, що саме тоді я геть випадково побачила флюорографію чоловіка... Лівої легені майже не було видно - все у білій пелені, тільки вершечок виступав... Уявіть собі, із таким знімком його спочатку відправили в інфекційне відділення, а не у реанімацію!!! Ще й знаючи, що попереду святкові дні!
Луцькі лікарі повідомили, що змінюють антибіотик на сильніший. Увечері 9 березня ми могли тільки телефонувати до лікарні, запитувати про стан чоловіка. А о десять хвилин на першу ночі мені повідомили, що Володимир Павлович помер.
У довідці про смерть записали, що Володя помер від грипу Н1N1, ускладненого гіпертонією і двобічною пневмонією. А хто ж його лікувати мав, якщо людину протримали три доби в інфекційному боксі з діагнозом «гостре ГРВІ»?! Як із таким «лікуванням» змиритися?»
...Ніде правди діти, завжди було боляче читати історії про лікарську недбалість. Вважаю, що саме вона і призвела до смерті Володі...
Р.S. Наразі мене так і не поінформували (хоча письмово зверталася до обласного управління охорони здоровя), як закінчилася службова перевірка цього інциденту. Знаю тільки, що лікареві-куратору оголосили догану...
Джерело: Видання вільних журналістів "Хроніки Любарта" №19 від 19 травня 2011 року
- 2016 : , , , , , , , , , , ,
- 2015 : , , , , , , , , , , ,
- 2014 : , , , , , , , , , , ,
- 2013 : , , , , , , , , , , ,
- 2012 : , , , , , , , , , , ,
- 2011 : , , , , , , , , , , ,
! , . .
26/05/11
Шановна к1верчанко,виношу вам сп1вчуття.Н1чого ви не добетеся,недаремно у К1верцях говорять хочеш швидше померти ляж до л1карн1...
Наталя
27/05/11
Так,це біда,горе...чорна біда.Я був свідком цієї трагедії з першого дня. Моя сім’я дуже добре знали Володю-це була світла, добра людина.Він за все своє життя навіть мухи не обідив!А його так незаслужено "спалили"...Мені навіть страшно уявити як він бідний тлів у тому боксі в інфекційному відділенні.Невже лікар не міг відрізнити стан хворого:край тяжкий від простого ГРВІ?! А коли зробили флюрографію чому його знову направили в інфекцію?!Невже не було видно, що справи кепські?!А чому сказали, що ліфт не працює(коли його привезли з інфекції в приймальне), а він працював?!Кому ставити ці запитання?!! Хто дасть на них відповідь?!
А про реанімацію я взагалі мовчу...Як можна лягти спати,коли дві години тому на твоїх руках вмерла людина, яка довірила лікарю своє життя!!!! Черствість,бездушність!!!!!
Владислав
3/06/13
розкажу історію..
знайомої брата з села привезли в ківерцівську лікарню, йому болів живіт. наші лікарі не дали ніякого діагнозу і відправили додому зі словами: "ай, то нестрашно". вночі у нього луснув апендицит, привезли відразу в лікарню, почистили. а так до ранку не дожив би...
добре, що все так склалося.
і шо тут говорити??.. лікарі апендицит не можуть виявити!!
і що з цим поробиш?..
я