
Місцеві новини • 11-04-11 р. |
Перегляди: Today_and_all_counter |

Там, де мали б виховуватись ківерцівські малюки, наразі квартири колишнього міського голови Леонтія Семенюка та родичів дружини Анатолія Грицюка?!
АПЕТИТ ПРИХОДИТЬ ПІД ЧАС... ВЛАДИБудь-яка опозиція прагне стати владою. Не проти повернутися і команда Юлії Тимошенко. Втім вони уже були біля керма, тож мали можливість проявити себе. Зокрема голова обласної організації партії «Батьківщина» Анатолій Грицюк працював рік у виконавчій владі і впродовж чотирьох очолював обласну раду. Сьогодні ця когорта вчорашніх запевняє: «Ми змогли б краще, ніж нинішня влада». Отож на прикладі лідера подивімося, що вони найкраще змогли, коли були владою.
На початку 2005-го Анатолій Петрович одержує нове призначення – стає головою Ківерцівської районної державної адміністрації. З чого почати, на мою думку, не особливо переймається – розпочинає з перетрушування кадрів. Під звільнення з апарату РДА потрапляє ціла група кваліфікованих працівників. Серед них, зокрема, керівник секретаріату Іван Каразія, заступник голови адміністрації Василь Стрільчук та інші. Підстава для звільнення? Тому що ці люди не належали ні до помаранчевих, ні до білосердечних. Тобто звільнення безпідставні.
Далі новий господар району проводить чистки серед директорів шкіл та керівників бюджетних установ. Десятки їх опиняються за бортом, хоча багато з них, як і згаданий І. Каразія, працювали на своїх посадах ще з часів Радянського Союзу і були, безумовно, досвідченими керівниками. Тим часом вивільнювані портфелі голова РДА віддає своїм наближеним, родичам і, звичайно ж, однопартійцям. Незабаром керівну посаду отримує і дочка Анатолія Грицюка. Вона очолила педагогічний колектив школи-інтернату для дітей з обмеженими можливостями в селі Липляни, де працювала вчителькою.
З ознаками очевидного задоволення взявся Анатолій Петрович і за комунальне майно. На той час у Ківерцях перебувало у стадії перманентного будівництва приміщення дитячого садка. Його заклали давно, ще в 1990-х, і на 2005-й воно вже було збудоване й накрите, щоправда, без внутрішніх робіт.
Акумулювала б влада кошти, довершила б обґєкт – близько двохсот маленьких ківерчан мали б для себе гарний дім. Натомість голова райдержадміністрації разом із мером Ківерців Леонтієм Семенюком приймає зовсім інше рішення. Триповерхове приміщення, в яке за десятиліття було вкладено купу грошей, продають місцевому бізнесменові (який дещо раніше так само вигідно придбав міський кінотеатр і облаштував у ньому торговельний центр). Нині у приміщенні, котре з волі Грицюка так і не стало дитсадком, на першому поверсі працює магазин, а другий – третій поверхи переобладнані під житло... того ж таки колишнього міського голови Леонтія Семенюка та родичів дружини Анатолія Петровича. Легко здогадатися, що власники квартир не дуже потратилися на придбання майна. А от майже 600 дітей дошкільного віку сьогодні не мають де подітися через обмаль у місті відповідних закладів.
Цей сценарій повторився і в селищі Олика. Там було добротне двоповерхове приміщення, в якому колись працювала школа, а потім розміщався музей. Краєзнавчий заклад ліквідували, а будинок за розпорядженням А. Грицюка загнали, як і в Ківерцях. Працівники місцевої музичної школи просили: віддайте нам, працюємо в нікудишніх умовах. Не віддав. Музиканти не комерсанти, що з них візьмеш? Втім рішення голови РДА щодо колишньої поліклініки шокувало оличан ще дужче: Анатолій Петрович розпорядився зрівняти його з землею. Чи то очікуваної ціни не дали, чи бажаючих придбати не знайшлося. А будинок потребував усього-на-всього середнього ремонту, і цілком годився чи то під житло, чи під будь-який заклад.
Натомість про обґєкти, близькі власному серцю, Анатолій Петрович потурбувався, складається враження, своєчасно і ревно. Зокрема про спорудження свого будинку. Та так потурбувався, що ківерцівські будівельники памґятатимуть довго. Вони Анатолію Петровичу хатинку спорудили, а він їм буцімто не заплатив, як домовлялися. Обіцяв, як передавали його слова ображені, вартість робіт «відтанцювати» на ставківській школі. Тобто мала бути завищена вартість будівництва школи у селі Ставок Ківерцівського району, і таким чином голова розрахувався б за роботи на власному будинку? Але щось не «станцювалося», і будівельники грошей не отримали, хоча на будівництво невеличкої початкової школи у згаданому селі було виділено півтора (!) мільйона гривень. Не зайвим було б органам поцікавитися, куди пішли гроші.
У часи керівництва районом А. Грицюка громадським закладам у плані будівництва поталанило незрівнянно менше від його власного будинку. Скажімо, приміщення лікарні та поліклініки в Ківерцях стояло недобудоване з початку 90-х років. І при Грицюку не зрушило з місця ні на цеглину. Лікувальних закладів Анатолій Петрович у ті дні упритул не бачив. Лише коли конґюнктурна хвиля понесла його на підвищення, будівництво медзакладу в Ківерцях було успішно закінчене і обгороджене, а в Олицькій та Цуманській лікарнях зробили належний ремонт та запустили нові котельні.
Інші господарські питання Анатолій Петрович вирішував також, як-то кажуть, вельми своєрідно. Скажімо, район закуповував для громадських котелень червоноградське вугілля, хоча зовсім поруч знаходиться Маневицький торфобрикетний завод. Вугілля купували на відсотків 40 дорожче, ніж коштував торф, причому завозили його комерційні структури і скільки реально завозили, ніхто ніколи не перевіряв. У паперах зольність того вугілля значилася в межах 20 – 30 відсотків. Наступник Грицюка – Леонтій Кричкевич, прийшовши на посаду, розпорядився перевірити цю цифру, і вона виявилася заниженою удвічі. Тобто в тому, що називалося вугіллям, було більше породи, ніж палива. Коли постачальникам відмовили у співпраці, вони слізно благали в нового голови РДА дозволу приїхати і «домовитися» на ще ліпших умовах, аніж з Анатолієм Петровичем. Однак нині Ківерцівський район обігрівається торфом. Економія державних коштів – півмільйона гривень за рік...
Ще більш негосподарська оборудка вийшла в Анатолія Петровича в Ківерцівському лісгоспі. Котельню райвідділу освіти, яку орендує міське комунальне підприємство «Енергія», з газу мали переводити на деревне паливо – тріску. Поруч – лісгосп, який має вдосталь деревини. Його і націлив Анатолій Петрович на майбутню співпрацю з «Енергією». Підприємству виділили кошти з обласного бюджету, за які закупили трактори та подрібнювачі дерева на тріску. А коли КП «Енергія» оголосило тендер на постачання тої ж таки тріски, лісгосп, уже технічно озброєний, з незрозумілих причин не взяв у ньому участі. 750 тисяч гривень реального прибутку пішло знову ж таки приватній структурі. Мінус бюджетні витрати на техніку. Хтось за це мав би відповісти.
Чимало старань доклав свого часу Анатолій Петрович, аби не віддати колишніх колгоспних лісів державному лісовому господарству. Тоді, як відомо, паралельно з уже існуючим «Волиньлісом» обласна рада створила свій «Волиньоблагроліс». Якби на краще – ніхто б не перечив. Але ж у тому відомчому «лісі» проблем значно більше, ніж здобутків.
Візьмімо хоча б зарплату. У місцевому підрозділі згаданого відомчого підприємства «Ківерціліс» на одного штатного працівника вона становить 1121 гривню, а в аналогічному Державному підприємстві «Ківерцівське лісове господарство» – 2244. Ще приклад. Сусідній Маневицький лісгосп, який має 20 тисяч гектарів лісових насаджень, зрізує за рік 20 тисяч кубометрів деревини, а «Ківерціліс», у якого 6 тисяч га, зрізав торік більш як 10 тисяч кубів. І, окрім значно нижчої, ніж у державному лісі, зарплати, має 100 тисяч гривень боргу з податку з доходів фізичних осіб. Питається: де гроші?
Ох, цей приватний інтерес! У владних осіб він особливо проявляється на початку і наприкінці каденції. Перед близькими виборами 2010 року, щодо яких Анатолій Петрович не мав особливої певності, він починає активно розробляти земельне питання. Спочатку його апетити сягають цілих десяти гектарів, однак ідея виявляється непідйомною, і Анатолій Петрович у серпні 2010-го отримує в селі Дачному два гектари землі під селянське господарство. Документи оформляються на його дружину Ларису Яківну. Наділ у районі мосту – двома шматками вздовж автомагістралі. Якщо поміняти цільове призначення, можна зробити, скажімо, два дуже доходні придорожні місця. А можна й перепродати під забудову. Пакет документів повністю готовий. От тільки навряд чи план землеустрою буде затверджений.
Отже, як бачимо по лідеру, традиційного гасла опозиції «Ми зможемо краще» команда Тимошенко в області не реалізувала. У них, на жаль, краще вийшло те, за що знімають з посад, аніж те, за що призначають на них.
Євген СОТНИК.
Джерело: Волинський тижневик "Віче" - http://www.viche.lutsk.ua/index/3227
"Неформат": сподіваємось, отримаємо (й оприлюднимо) вичерпні відповіді Анатолія Петровича на поставлені у матеріалі запитання
Архів новин |
- 2017 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень
- 2016 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2015 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2014 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2013 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2012 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2011 рік: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
- 2010 рік: серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
Коментарі
Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.
-
- ВКонтакте
-
12/04/11
дуже цікава стаття, особливо мені сподобалися Ваші коментарі щодо будинку, де мав бути дитсадок...цікаво з чого Ви взяли такі дані, що у ньому проживають родичі дружини Анатолія Петровича і що вони не дуже потратилися на придбання майна??? Шановний, в кожного жителя даного будинку є договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально, тому при викладі такого матеріалу, потрібно зібрати всі факти, а не писати статтю з власних міркувань, Вам не відомо яку суму жителі будинку сплатили за придбання квартири, але можу, Вам сказати з впевненністю, що вона їм "задаром" не дісталася!
житель будинку
12/04/11
Так-так....цікава статейка!!!В когось дуже велика фантазія...,але як щодо відповідальності за неправдиві факти(будинок,де мав бути дитсадок)Я дуже добре знаю жителів третього поверху цього будинка,і з 100% впевністю можу завірити, що вони до родини Грицюків не мають ніякого відношення, і квартири вони придбали законно і "потратилися на них ох як дуже".І не треба вплутувати в ваші політичні інтриги людей, які абсолютно не мають до цього відношення.Я б на їхньому місці подав позов до суду,якщо в "писак"не найдеться мужності вибачитися
Житель міста
12/04/11
Стаття сподобалась!!!! Можливо і була Грицюка квартира!!! як житель будинку зказав що в всіх є договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально Так Грицюк xxxxxx і міг продати любому і в нового власника є тепер тойже договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально на себе так шо кінців не найдеш!!! Це проблеми на влаштування дітей в місті не міняє!!!!
А куди тепер ходити моєму синові??????
Батько
12/04/11
Не є прихильником Грицюка,але з статті явно стирчать вуха Климчука і роги Колісника.
Ігор Космина
13/04/11
Вже навіть соромно читати, що у всьому винен колишній міський голова. Коли стояли руїни в центрі міста, то ходили жалітися. щоб вжити заходів безпеки. Якби Гут не купив, то мали б те що з будинком на некрасова. Поставте питання трохи інакше. А що Жгутов та теперішня районна влада зробили, щоб вирішити питання з садочками. Є ж приміщення, які здаються в оренду майже повнійстю: військомат, комунгосп, в статистиці вільні приміщення, там де було Місто. Невже не можна було за стільки років, до кризи знайти інвестора, якого зацікавить якесь з цих окремих приміщень, а взамін він прийме дольову участь в бцдівництві комплексу школа - садок на базі школи №1. Чи легше у всіх проблемах звинувачувати Семенюка? тим більше він неугодний владі як депутат міської ради, бо ДУЖЕ ДОБРЕ розбирається у всіх питаннях та проблемах міста. Досить полювати на відьом. Так це люди не ідеальні, але й не вони у всьому винні. Спитайте у сьогоднішньої влади. Як видно із рубрики пряма лінія не дуже вони спішать тримати звіт перед громадою та відповідати на конкретні питання
Олена
13/04/11
А ще приміщення колишньої аптеки біля лікарні кажуть районна рада тримає, щоб зробити квартири голові райдержадміністрації та голові районної ради.
Петро Степанович.
Петро Степанович.
14/04/11
to Петро Степанович
Наскільки я знаю одна з квартир мабуть вже у власності Ярощук О.
Зацікавлений
16/04/11
Щодо статті «Апетит приходить під час…влади»
Хто такий Євген Сотник звісно ніхто не знає. Але навіть непрофесіоналу видно що під цим Анонімом ховається хтось із нині власть імущих. Проте безсоромна брехня та незрозуміла. Готовність редактора районки надрукувати цей блуд змушує взятись за перо.
Читачу! Вас не дивує, що за рік при владі Грицюк А.П. натворив стільки гріхів? Немов би 3 роки до нього не займав цю посаду Харчук В.К., а вже 5 років після нього – Кричкевич Л.Д. Але всі гріхи за ці роки зібрані в єдине ціле і приписані Грицюку.
Але все по порядку. Зайнявши крісло голови райдержадміністрації Грицюк як ніхто толерантно повівся з працівниками виконавчої гілки влади.
Є. Сотник крім облуди не дотримується і норм моралі. Він не знайшов нічого кращого, як порушити спокій людей, які відійшли в кращий світ
Із двох сотень працівників були звільнені кілька, які відверто не погодились працювати в команді Грицюка. Що ж тут осудливого? Не захотіли – пішли.
Що ж до директорів шкіл, то ту Є.Сотник дав величезного маху. Не є ця категорія працівників у компетенції голови райдержадміністрації,а районної ради. Та й заміна директорів шкіл це життєвий процес. Тільки за останні 4 місяці змінились директори ЗОШ №1 м. Ківерці та ЗОШ с.Сокиричі.
Щодо комунального майна. Та не має голова РДА до цього майна відношення. Доля майна вирішується виключно радою, в чиїй власності воно знаходиться. Тим більше, що приміщення дитячого садка в м. Ківерці та приміщення краєзнавчого музею в смт.Олика вирішувалось ще до того часу, коли Грицюк став очільником РДА, місцевими владами.
Щодо приміщення поліклініки Олицької міської лікарні, то воно було у власності районної ради. При чому тут голова РДА? Якби він міг прийняти таке рішення, то воно було б правильним (в будь-який момент приміщення могло завалитись та привалити дітей, які намагались там гратись.
Відносно власного будинку, який Грицюк побудував в с.Жидичин, ще будучи головою КСП в с.Суськ.
Покажіть мені, який голова колгоспу не побудував собі будинок. А дехто із добре мені знайомих бувших голів колгоспів зміг побудувати й по кілька.
Ну а те, що Грицюк в травні 2006 року обійняв посаду голови обласної ради вилилось в абсолютне благо для району. Завдяки його старанням побудовані асфальтівки до с.Липно, с.Хорлупи, с.Домашів, с.Клепачів, с.Сокиричі. Зауважую, що дорожнім будівництвом займається тільки обласна влада і лише в межах населеного пункту – місцева рада. Але дехто із тодішніх районних керівників поспішив безсоромно приписати заслуги собі.
Пам’ятаю, як під час кожного приїзду в м.Ківерці він запитував: «Скільки вам потрібно грошей, щоб закінчити будівництво поліклініки в м.Ківерці?» і давав. Мені самому не зрозуміло, чому будівництво так довго затягувалося?
Заслуга Грицюка і в тому, що обласні комунальні заклади «Пролісок» в с.Грем’яче та медичний коледж в м.Ківерці досягли такого розвитку й популярності.
А будь-який інвестор, який з’являвся в області. В першу чергу направлявся в Ківерцівський район. Це вже «заслуга» місцевих очільників, що вони з тих чи інших причин не осідали в районі.
Тепер щодо вугілля. Як директор школи з 1978 року наголошую з 1978 року а не 2005 року, скільки пам’ятаю бюджетні заклади опалювались вугіллям, теплотворність якого в 4 рази більша від торфобрикету. Але це було вугілля, а не чиста порода, яку стали возити в ХХІ столітті. Відносно опалення в КОМУНАЛЬНОМУ підприємстві «Енергія», яке є власністю Ківерцівської міської ради. При чому тут Грицюк? Якби Жгутов В.В. – то так.
Щодо лісів. Повірте мені, як сину лісника, так хижацькі наші ліси не винищувались навіть німецькими окупантами. Тобто створення «Волиньоблагролісу» можна віднести тільки в заслугу Грицюку.
Ну і останнє. Кінь в чотирьох ногах і то спотикається. Ніяк не міг голова обласної ради взяти собі будь-де шматочок землі. Погляньте на сайт Ківерцівської РДА і побачите хто йому ту земельку дав. Та й таких випадків у районі десятки, особливо на приміських землях всім вже дуже бажаючим. І насамкінець мене дивує позиція декого гукнути «Ату!». Ніби й не було обласних нагород, представлень ОДА до державних нагород. Але добро на жаль швидко забувається.
Олександр Юнчик
18/04/11
Дужич ти вкотре нариваєшся на неприємності публікуючи статтю не перевіривши дані, за ці квартири люди дійсно заплатили неймовірні гроші, бо Гут їх продавав якраз тоді коли ціна на нерухомість була найвищою, на даний момент за ті гроші можна придбати будинок з ремонтом і надвірними спорудами, а тоді купували голі стіни, пластикові вікна і вхідні двері, Грицюка родичів там не має навіть у сьомому поколінні. А як Гут придбав цей будинок і кому він заплатив за цей "відкритий" аукціон на якому були присутні тільки продавці, то нехай він і відповість. Доречі у цьому будинку проживає Семенюк (він не є родичем Грицюка), він теж міг би відкрити деякі таємниці цього аукціону, також деякими враженнями може поділитись і Байцим, отже Дужич хочеш стати "зіркою пера", то проведи своє розслідування, а не друкуй чужого, хоча ти і в школі любив украсти чужі ідеї так і далі крадеш,ХА-ХА-ХА...................
володимир князевич
e-mail: knyazevich.vladimir@gmail.com
Володимир Дужич: сподіваюсь, що Ви прочитали короткий коментар під матеріалом щодо можливості іншої сторони надати відповіді на поставлені у статті питання (наразі їх ми ще не отримали).
Передрук матеріалів, з вказанням джерела, НОРМАЛЬНА практика у інтернет виданнях (а, зважаючи на те, що "Віче" одне з небагатьох друкованих видань Волині - то гадаю відповідальності у них за роки існування має бути достатньо).
І ще - дуже розчулений Вашою увагою до мене
... згадуючи школу, краще навести конкретні приклади (о то давно це було, може щось і забулось :), заодно пригадайте ще й садочок... і ще один надважливий момент - до свого народження я дев’ять місяців байдикував (лише їв та пив :) - можете це занести до свого досьє :)
І... - Дужич не хоче стати "зіркою пера"
19/04/11
повністю погоджуюся з думкою Володимира Князевича, щодо Дужича...справді ця особа пише і виклидає матеріал не зібравши достатніх доказів...щодо самого викладу...то також важко сказати про логічність його змісту...і про який рівень..можна говорити...якщо журналіст відписує смайликами..сміх...взагалі, як на мене...то Дужич не є журналістом...а так тільки збирає плітки...і викладає їх на сайт...сором!!!!!!
Надія
Володимир Дужич: повністю з Вами погоджуюсь - "Дужич не є журналістом" :)
...і, заодно, нагадую - сайт НЕФОРМАТНИЙ! Не райради, не міськради, не районної газети, не якось політичної партії, не бізнесової структури.
Та, до речі, вищевикладену статтю, не я написав (хоча Вам, на жаль, певно, взагалі байдуже до тих питань, що там окреслені :( чи, мо, просто намагаєтесь відвернути увагу від них.
19/04/11
Володя ці коменти є оцінкою твоєї праці, бо тільки ти піднімаєш питання , болючі питання міста. Комусь це не подобається, хтось звик жити в тихому болоті, де моя хата з краю я нічого не знаю. Так тримати, ти є прикладом для багатьох.
Чернюк
Володимир Дужич: дякую. А до такого ставлюсь нормально ("шо ганьба, шо хвальба - як з гуся вода"), лише хотілося б конструктиву та конкретики трішки більше. Розумію, що не досконалий, не все і не завжди вдається, тому й, навіть, такі зауваження ціную.
Лише прохання коментарі, що не стосуються основного матеріалу надсилати на інші сторінки (приміром у розділ "Про нас").
24/04/11
ПІАР-ПРОВОКАЦІЯ: КОМУ ЦЕ ПОТРІБНО?
Пройшов період передвиборних баталій, забулись політичні дебати, взаємозвинувачення, всі взялися до роботи. Люди проклинаючи олігархів, задумуються як вижити при високих цінах, проіснувати на мізерні пенсії, зарплати.
Немає тільки важливіших питань, окрім політичних провокацій у п.Сотника та районної газети, які опублікували самі, чи «за проханням зверху» статтю «Апетит приходить під час…влади», наводячи факти, які не мають підтвердження. Очевидь, щоб загострити політичну ситуацію в районі, знаючи, що А.П.Грицюк є лідером обласної партійної організації «ВО «Батьківщина». А цю політичну силу в районі підтримує найбільша кількість жителів, як засвідчили результати виборів до місцевих рад.
Дивуюся, як можна придумати стільки звинувачень посадовій особі, яка пропрацювала на посаді голови РДА більше року? Де цей підпільний Мельниченко поназбирував такі факти, що важко придумати.
Легко забувається зроблене. Анатолій Петрович користується авторитетом у районі. До нього завжди приходить багато людей на прийом. Як людина добра, він завжди допомагає у важку хвилину у вирішенні життєвоважливих питань.
Особливу увагу Анатолій Петрович звертав на проблеми газифікації району, збереження природи, ремонту доріг, створення заповідника «Цуманська пуща». Зумів вирішити питання, коли, майже, відсутнє було фінансування, оплати праці працівників культури, зберіг заклади культури в районі, завжди боровся з бюрократизмом, неправдою.
Не міг Анатолій Петрович змусити продати будову дитячого садка, бо це різні форми власності. Зі сторони жителів міста та колективів дитячого садка №2, ЗОШ І-ІІІ ст. №3 м. Ківерці, медичного училища та правоохоронних органів в міську раду постійно надходили скарги і приписи щодо вирішення подальшої долі цієї недобудови. Враховуючи те, що в той час в міському бюджеті не було коштів на добудову, в 2004 році було прийнято рішення міської ради «Про відчуження даного об’єкту через аукціон», кошти від продажу якого були використані на будівництво газової котельні дитячого садка №2. Зволікання з прийняттям рішення щодо даної будівлі привело б до того, що ми маємо з будинком по вул. Некрасова.
А квартири для родичів Грицюкової дружини, які в даному будинку не проживають, нісенітниця і образа власників квартир та будинку.
Олицький музей – це власність Олицької селищної ради. Ніякого відношення до РДА він не має. То при чому тут Анатолій Петрович?
Така ж неправда викладена у статті «патріотом району» п. Сотником щодо «Волиньоблагролісу» та інших питань.
Авторе, чи той, хто за Вами стоїть, не баламутьте людей, а побійтесь Бога і чиніть добро для людей!
Петро ДЕМЧУК, житель міста.
Джерело: "Вільним шляхом" від 23.04.11 р.
21/04/11
які питання він піднімає???? якби він правду писав..то іншу діло...а так це не статті, і відписки..
Саша
КОМЕНТУВАТИ
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.