| ̳ñöåâ³ íîâèíè • 18-09-13 ð. |
Ïåðåãëÿäè: Today_and_all_counter |
Житт� віддане люд�м (Пам"�ті Зінові� Марковича Євницького)
Житт� віддане люд�м17.09.2013
15 вере�н� 2013 року пішов з житт� Поче�ний громад�нин Ківерцівщини, Поче�ний ветеран України Зіновій Маркович Євницький.
Він народив�� 20 жовтн� 1929 року у мі�ті Умань Черка�ької обла�ті.
Життєва дол� привела його у наш край, на Волинь, разом з батьками-педагогами у 1946 році. Батьків�ький приклад та педагогічні здібно�ті �тало о�новою того, що значну ча�тину �вого житт� він при�в�тив о�віті. У 1957 р. Євницький З.М. закінчив і�торичний факультет Луцького педагогічного ін�титуту і розпочав �вою педагогічну ді�льні�ть на по�аді вчител� і�торії Ківерців�ької во�ьмирічної школи. Згодом у �ередині 60-их років ХХ�т. він очолив педагогічний колектив і ві�ім років був директором цієї школи (�ьогодні Ківерців�ька ЗОШ І-ІІІ �т. №3), �ку практично збудував �пільно з батьками.
У 1956 році був обраний звільненим �екретарем Ківерців�ького райкому ком�омолу, 1958 році – призначений завідувачем відділу агітації та пропаганди Ківерців�ького райкому партії. У цей же ча� був нагороджений орденом “Знак пошани� та значком “За будівництво ком�омоль�ьких шахт Донба�у�. У 1963 році Євницького З.М. обирають за�тупником �екретар� Ківерців�ького територіального виборчого �іль�ького�подар�ького парткому по ідеологічній роботі, членом бюро, 1965р. – �екретарем Маневицького РК КПУ. Понад 18 років, з 1974 по 1991 роки, Євницький З.М. працював на по�аді директора Ківерців�ької �ередньої школи №4. Зіновій Маркович по-батьків�ьки відно�ив�� до дітей, дбав про �кі�ть та результативні�ть навчально-виховного проце�у у школі, намагав�� зробити житт� �воїх учнів цікавим і різноманітним. Так, ним було організовано тури�тичну групу, �ка у далекому 1976 р. зайн�ла призове мі�це на ІІ-х В�е�оюзнних іграх туризму, де було п’�тнадц�ть команд-уча�ників.
Зіновій Маркович, працюючи директором �емирічної школи м. Ківерці – обладнав Музейну кімнату з і�торії Волині у період Великої Вітчизн�ної війни, �ка зу�илл�ми нинішнього директора ЗОШ І-ІІІ �т. №3 рекон�труйована і працює. За ініціативи та активної уча�ті Євницького З.М. у Ківерців�ькій ЗОШ І-ІІІ �т. №4 �творено зразковий Музей Бойової �лави.
Чимало зуÑ�иль затрачено поколіннÑ�ми учнів, батьків Ñ– вчителів КіверцівÑ�ьких міÑ�ьких третьої Ñ– четвертої шкіл з тим, щоб віднайти, зберегти Ñ– примножити дані про події Великої ВітчизнÑ�ної війни на території нашого району, про воїнів-визволителів, діÑ�льніÑ�ть партизанів, підпільних організацій тощо. Ð’Ñ�е це дбайливо збирали пошукові загони, клаÑ�и, Ñ�кі лиÑ�тувалиÑ�Ñ� з ветеранами Ñ– рідними загиблих, на шкільних канікулах відвідували Ñ—Ñ…. Багатющий архів шкільного Музею Бойової Слави, чиÑ�ленні публікації, книги – вÑ�е це той потужний матеріал, що Ñ” Ñ–Ñ�торією нашого району, пам´Ñ�ттю про людей, Ñ�кі з ним пов´Ñ�зані.
Працюючи першим �екретарем Ківерців�ького РК ЛКСМ України, в 1958-1959 роки разом з молоддю Ківерців�ького та Цуман�ького районів ре�таврували партизан�ькі земл�нки на мі�ці �то�нки партизан�ького загону �пеціального призначенн� під командуванн�м Медведєва Д.М. в урочищі Лопатень та обелі�к на мі�ці первинного захороненн� партизанів, що загинули в бою з німецькими карател�ми 8 лютого 1943 року. Ці земл�нки по�лужили �к би поштовхом �творенн� тут в 1967 році нині і�нуючого Лопатен�ького комплек�у партизан�ької �лави і �творенню Музею Партизан�ької �лави.
У 1989 році зу�илл�ми учнів та вчителів школи на мі�ці �то�нки партизан�ького загону М.�.Прокопюка та Г.В.Балицького, �поруджено по одній земл�нці та обелі�ки. Відкритт� відбуло�� 9 травн� 1989 року в при�утно�ті п’�тде��ти партизанів загону Балицького, �кі приїхали на �в�то по запрошенню педколективу школи. З роками ці земл�нки та обелі�ки були пошкоджені. 20 жовтн� 2012 року з ініціативи голови Ківерців�ької райдержадміні�трації Зінові� Колі�ника, �пільно з працівниками Партизан�ького лі�ництва ці �поруди були відновлені.
Прізвища 200 загиблих у роки Великої Вітчизн�ної війни на клопотанн� ради Музею ЗОШ №4 були увіковічнені на меморіальних плитах Брат�ької могили у мі�ькому парку.
Про Зінові� Марковича неодноразово пи�ала пре�а і пи�ав він �ам. У 1973 р. почав друкувати�� у газеті “Ленін�ьким шл�хом� (тепер – “Вільним шл�хом�). Його “Пові�ть полум’�них літ� відкриває читачу багато цікавих і�торичних фактів. Доповнене виданн� у 2005 р. вийшло друком у Волин�ькій обла�ній друкарні під назвою “І�торичні нари�и про події Великої Вітчизн�ної війни (1941-1945рр.) на території Ківерців�ького району�. Крім цих праць з-під пера З.М.Євницького вийшли до�лідженн�: “Уча�ники бойових дій у Великій Вітчизн�ній війні 1941-45рр.�, “І�торична довідка �творенн� Лопатен�ького меморіального комплек�у “Партизан�ька �лава�, “Україн�ько-поль�ькі відно�ини на Ківерцівщині в 1943 році�, “Перші дні Великої Вітчизн�ної війни на території Ківерців�ького району�, “Стежками партизан�ької �лави Ківерцівщини�.
За �вою багаторічну �умлінну працю Євницький З.М. має багато державних нагород, �еред �ких: “Відмінник народної о�віти УРСР� (1972р.), медалі �.С.Макаренка, “Захи�ник Вітчизни� (1999р.), “Ветеран праці�. Він лауреат премії �р�ена Драганова, “Вчитель-методи�т� вищої кваліфікаційної категорії. У 2005 р. йому при�воєно званн� “Поче�ний громад�нин Ківерців�ького району�, в 2012р. - Поче�ний ветеран України. Євницький З.М. неодноразово обирав�� депутатом районної та мі�ької рад, був активним громад�ьким ді�чем.
Ківерців�ька районна державна адміні�траці� та районна рада ви�ловлюють рідним і близьким �півчутт� з приводу непоправної втрати – �мерті Зінові� Марковича. �ехай Го�подь упокоїть його душу в Цар�тві �ебе�нім і дарує житт� Вічне, а �вітла пам’�ть про нього живе у �ерц�х нащадків.
Сектор інформаційної ді�льно�ті та комунікацій з громад�ькі�тю РД�
Джерело: оф�айт РД�.
| Àðõ³â íîâèí |
- 2017 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü
- 2016 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2015 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2014 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2013 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2012 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2011 ð³ê: ñ³÷åíü, ëþòèé, áåðåçåíü, êâ³òåíü, òðàâåíü, ÷åðâåíü, ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
- 2010 ð³ê: ñåðïåíü, âåðåñåíü, æîâòåíü, ëèñòîïàä, ãðóäåíü
Êîìåíòàð³
Óâàãà! Ðåäàêö³ÿ ñàéòó íå íåñå â³äïîâ³äàëüíîñò³ çà âèñëîâëþâàííÿ êîðèñòóâà÷³â ñàéòó, çàëèøåí³ íèìè ó êîìåíòàðÿõ. Çà çì³ñò êîìåíòàðÿ â³äïîâ³äຠéîãî àâòîð.
-
- ÂÊîíòàêòå
-
Ùå íåìà
ÊÎÌÅÍÒÓÂÀÒÈ
Ìàºòå ùî äîäàòè, çàïåðå÷èòè ÷è ïðîêîìåíòóâàòè? Ïèø³òü çà äîïîìîãîþ ôîðìè ï³ä öèì àáçàöîì. Ïåðåêîíëèâî ïðîñèìî îçíàéîìèòèñü ç Ïðàâèëàìè ðîçì³ùåííÿ êîìåíòàð³â.













