СОБОР - ЦЕ НЕ ПРОСТО ПРИМІЩЕННЯ
Мабуть, багато із нас, ківерчан, на питання: а що ж такого нового є у Вашому місті відповідає, що тепер ми маємо свій собор. Всі ми належимо до різних конфесій, але погодьтесь, що нікого з нас цей факт не залишає байдужим. Це ж визнання не тільки церкви, а й міста! Далеко не кожен районний центр може таким похвалитись!
Ми пам'ятаємо, що храму нашому лише 10 років, але вже 14 жовтня 2007 року він отримав статус собору. Ще свіжі в нашій пам'яті і перші камені на місці сьогоднішньої церкви, і перші служби у недобудованому храмі.
Не так просто забути і холодні відправи в примішенні нинішнього костелу (який і спортзалом перед тим встиг побути). Тими часами міська громада київського патріархату разом із першим священиком - отцем Богданом може дійсно гордитися, адже Ківерці були на самому початку заснування української православної церкви на Волині. Перші подвижники цього храму ще в 1991 році провели реєстрацію української громади. Незважаючи на голоси противників і песимістів, їм таки вдалося з часом побудувати і власну церкву. Храм і досі вдосконалюється, адже будь-яка церква не може бути сталою, вона або щодня стає кращою, або повільно помирає. Собор – це ж не просто приміщення, це люди, яким завжди хочеться зробити кращим місце, що їх об'єднує. Зараз опору храму становлять близько 1000 прихожан, які й гуртують навколо себе і тих, хто фізично не може щонеділі прийти до церкви і тих, хто звик туди ходити на „Христос Воскрес”.
Нинішній настоятель отець Олег Ткачусь зізнався, що збудувати собор було його давньою мрією. А от коли зрозумів, літа минають і будувати вже не встигне, дізнався, як зичайному храму присуджують статус собору. Після того і почалось доведення Єпархіальній раді і самому Патріарху, що наш храм дійсно розвивається, може проводити соборне служіння, обладнати два престоли і зберігати святі мощі. Коли головні питання було узгоджено, взялися за церковний спів і розписи храму. Тепер мало яка волинська церква може зрівнятися в цьому з нами (а деякі розписи посперечаються і з Луцьким собором).
Служителі Покровського храму не намагаються зробити собі рекламу на дивах і тілесних зціленнях, хоча багато людей і відчувають полегшення після щирої молитви тут та прикладання до святинь, які часто привозять. Та мабуть це й не головне, адже фізичне лікування ми можемо отримати багато-де, а от духовну допомогу...
Кожен наш прихід до храму – це вже крок до духовного зростання, що наближає до досконалості і нас, і храм.
Звичайно, не все ще ідеально, але з кожним днем стає трохи краще. Помітно зростає хор, ведеться робота над приміщенням, тривають заняття у недільній школі. Вже будується другий іконостас та престол, у планах – будівництво духовного центру. До Покрови, з Божою поміччю, будуть привезені мощі, переговори з приводу яких вже ведуться зі святинями Греції та Єрусалима.
А загалом на всі питання скептиків щодо ківерцівського Собору настоятель храму відповідає: "Якщо ми стільки зробили за рік, дайте нам 10 років - і Ви побачите!”.
Наталія ТКАЧЕНКО,
за сприяння настоятеля Свято-Покровського собору м.Ківерці.
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Повідомлення перед публікацією модеруються, тому писати образи і нісенітниці нема сенсу, а розміщення відбувається з деякою затримкою. Повідомлення з некоректним підписом (на зразок "Я" чи ":-)") не проходять.