| Громада • Інше | 23.11.12 р. |
Ми маємо знати, що нація стала жертвою
страшного злочину комуністичної влади,
який ніколи не повинен повторитись
"Страшне число у нелюдській напрузі
Пропалює світи до глибини
У тридцять три розп’ято Іісуса
У тридцять третім на земному крузі
Розіп'ято мільйони без вини"
Тема голодомору давно вже не є забороненою. Починаючи з часу одержання Україною незалежності, ця тема зайняла своє місце на сторінках часописів і наукових збірників, з’явилися численні публікації та книги.
Науковці, які серйозно досліджують ці чорні часи історії, як правило, називають їх спільні причини. Більшовицька влада, намагаючись створити єдине “безкласове” й “рівноправне” суспільство, намагалася в першу чергу знищити все, що цьому процесові заважало.
В Україні, яка довгі часи була традиційною житницею Російської імперії та Європи, панувало індивідуальне господарство. Отже усуспільнення землі та засобів виробництва, створення комун, артілей, СОЗів, а згодом колгоспний рух не знайшли тут ні розуміння, ні тим більше підтримки. Колективізація проводилась під дулом нагана, шляхом примусу та репресій. Господарства, створені насильницькими методами, яким не стільки давали, скільки від них вимагали, не могли забезпечити потреби країни в продовольстві. Тим більше, що потреби нескінченно зростали. Тоді держава знову застосувала звичний метод – експропріації. Плани хлібоздачі чомусь розповсюджувалися не тільки на зерно. Заготівельні бригади вигрібали також картоплю, буряки, квасолю – усе їстівне. Чистили як комори господарств, так і селянські. Цей універсальний метод використовували напередодні кожного голодомору. До уваги не бралися такі поважні причини, як неврожаї, кількість дітей в сім’ї, сумлінна праця. Понад усе ставилися інтереси держави і влади.
Для збільшення хлібоздач застосовувалися репресії – назви колгоспів заносили на так звані “чорні дошки”, їхніх керівників віддавали під суд, у пресі постійно друкувались розгромні матеріали проти ворогів народу, які приховують від держави зерно. Тим часом ці “вороги” помирали від голоду, не маючи чого їсти. А уряд продовжував боротися за поставки хліба. З сільських магазинів вивезли продукти і промислові товари, селянам заборонили виїжджати з сіл, переслідувались їхні спроби виміняти хоч якісь харчі по містах чи в сусідніх республіках. Чергові постанови влади забороняли знесиленим людям зрізати колоски навіть на власних городах. Чи не знущанням над людьми, чи не спланованими акціями, призначеними знищити українське село були всі ці заходи радянської влади?
Вони таки досягли бажаної мети. Мільйони людей були винищені. Ще й досі історики сперечаються, яка ж дійсна кількість жертв. Виступи селян проти колективізаціїї припинилися, нікому більше не хотілося мати власної землі, в хліборобській країні зник хлібороб-господар, натомість виник покірний раб. Ті, кому під час голоду поталанило вижити і вирватися з села, поповнили лави робітничого класу. Зник в Україні й сам дух українства, перервались народні традиції, звичаї предків.
Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема голодомору 1932-1933 років залишається однією з найскладніших і найдраматичніших. Голодомор – це не просто історичне минуле, а глибока духовна і демографічна рана. Жертви голодомору обчислюються мільйонами. Сьогодні історичний факт голодомору 1932 – 1933 років в Україні визнали близько 70 країн світу, в тому числі парламенти 12 країн і лише нашому так званому “старшому брату”, а саме Росії вистачає совісті у своєму тритомнику спростовувати голодомор та говорити нісенітниці про якийсь “винятковий характер” голоду в Україні в 30-х роках. Ми маємо знати, що нація стала жертвою страшного злочину комуністичної влади, який ніколи не повинен повторитись. Це – наша історія, її трагічні та гіркі сторінки. Нащадки не мають права забувати ні про радість, ні про біль свого народу.
Прес-служба районного осередку ВО "Свобода".
Коментарі
Увага! Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях. За зміст коментаря відповідає його автор.
12/12/12
Ось знову свобода суперечить сама соби....... старши люди розповидають, що нимци не видбирали останню крихту хлиба, а бандеривци з горла видирали, жинок гвалтували, з дитей знущались итепер ми маемо их прославляти....... ганьба
жителька
13/12/12
Шановна пані Жителька.
А що Вам відомо про спеціальні загони МГБ , які під видом повстанців знущались над місцевим населенням, а що Вам відомо, коли МГБ завербовувало керівників повстанців або засилало своїх агентів в ряди повстанців і змушувало їх знищувати місцеве населення.
Поясніть будь ласка , який сенс односельцям повстанцям знищувати своїх краян , які їх підтримували і ненавиділи совітських окупантів.
Почитайте сучасні дослідження про історію УПА .
З повагою Ігор Космина
19/12/12
До Володимира Дужича!
Вам не здається, що ви самі порушуєте правила розміщення коментарів на сайті? Згідно пункту 5, де чітко прописано, що "коментарі, які не мають відношення до теми сторінки, не публікуються" вважаю абсолютно недоречним коментар "жительки" і навіть ганебним, тому,що розміщенна стаття стосується болючої теми Голодомору в Україні, а не бандерівців!
бандерівець
Володимир Дужич: дякую за нагадування. Розміщення вже припинено.
КОМЕНТУВАТИ
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.