| Освіта • ЗОШ №3 • Вчителі | 2.10.11 р. |
ТЕТЯНА ПЕТРУЧУК:
ПРО ХІМІЮ, ВИБІР
ТА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ
Якби мені запропонували відвідати уроки своїх колишніх шкільних вчителів, одним з них став би урок хімії у Тетяни Анатоліївни ПЕТРУЧУК. Зустрічі для інтерв’ю з Тетяною Анатоліївною я просила дуже довго: скромна і стримана, вона зізналася, що не любить вихвалянь і пафосних розмов, якими переповнюють ЗМІ, особливо перед професійними святами…
Цьогоріч минає 28 років роботи Тетяни Анатоліївни у міській третій школі і це, власне, єдиний запис у трудовій книжці. Нині вона – старший вчитель та відмінник освіти України. Втім, навчити дітей хімії - класичній хімії – ніколи не було її самоціллю.
- Аби досконало вивчити хімічну науку, її треба любити. Розуміти і любити. Не кожна людина може бути такою. Я ж прагну навчити дітей тому корисному, що їм в житті може знадобитися: щось пов’язане з медициною, екологією, харчуванням, навіть із вмінням одягнутися, вмінням вибрати косметику.
Згадую неймовірно цікаві уроки органічної хімії у старших класах: можливо саме величезна мотивація викликала такий інтерес: ми розуміли, що хімія – це не тільки задачі, і не тільки рівняння реакції, а хімічна наука – невід’ємна частина життя.
- Якщо порівняти перші роки викладання і нинішні?..
- Час іде, все змінюється, змінюються пріоритети. Як це не парадоксально, але раніше за відсутності Інтернету і сучасних можливостей діти були допитливішими і бажання дізнатися щось нового у них було сильнішим: просили додаткову літературу, просили факультативи і консультації, на які приходили усім класом. Тепер, на жаль, 60% учнів навчаються з примусу, аби отримати хоч якусь оцінку. Відчуваю ностальгію. Хоча не можу сказати, що і нині немає допитливих творчих учнів - з кожного випуску є яскраві особистості, тобто як педагог - я маю ким пишатися: якщо це не викладачі хімії, то медики, фармацефти, філологи, пожежники..., які зреалізували себе і є фахівцями своєї справи та гідними громадянами. Я переконана, що серед тих, хто зараз навчається на хімічних факультетах, є майбутні науковці, фахівці медицини... Тримаю зв’язок з випускниками, які нині живуть і працюють в Ужгороді, Києві, Львові, Луцьку... У кожної людини є свої вчителі, у кожного вчителя – свої учні; я щаслива мати учнів, яких вважаю своєю гордістю, серед них – не тільки випускники третьої школи...
- …з якими Ви займалися репетиторством?
- Я займалася додатково. Репетиторство в моєму розумінні – це щось інше: ти береш на себе величезну відповідальність і починаєш працювати. Колись проблема репетиторства не стояла так гостро: по-перше, переважна більшість учнів уміли і хотіли працювати самостійно; по-друге, шкільні програми складалися з чітким урахуванням вікових осбливостей дітей, адже кожна наукова тема повинна мати свій віковий ценз. Наприклад, вимагати розуміння органічної хімії в 9 класі рівносильно тому, щоб змусити досконало читати першокласника, який щойно переступив поріг школи – діти морально не готові це сприймати. Загалом, мені дуже щастило з учнями: всі ті, з ким я працювала, відзначалися грамотністю, скурпульозністю в роботі та цілеспрямованістю в житті.
Тетяна Тетюрко,
вчитель хімії:
“Тетяна Анатоліївна – людина, закохана у предмет, який багато років успішно викладає. Пам’ятаю її перший рік роботи у школі – молода вчителька, захоплюючі уроки хімії і ми, учні-старшокласники, які усім класом бігали за нею, просячи проведення факультативу чи додаткових занять. Для мене вона стала гідним прикладом для наслідування”.
Можливо, це вплив хімічної науки на характер? Проте, сама Тетяна Анатоліївна – гуманітарій за нахилом. На вступних іспитах до Ужгородського державного університету вона навідмінно написала твір на вільну тему. «Якщо вже хіміки пишуть твори на 5, а філологи на 3…», - дивувалися у приймальній комісії.
Було і велике випробовування, яке свого часу поставило під сумнів навчання в університеті. На першому курсі довелося вчити англійську мову практично з нуля. Вимоглива викладачка вважала, що іноземну мову варто знати досконало, незалежно від обраної спеціальності, а студентці, яку в школі навчили лише читати, було дуже важко на парах, які проводилися без жодного слова рідною мовою. Телефонна розмова з батьком, який запитав, чого ще не вистачає донці-студентці, яка не змушена фізично працювати і матеріально забезпечена, для успішного навчання, була наче відро холодної води і стала переломним моментом. Недоспані ночі за вивченням нових англійських слів, перші успіхи, вдосконалення мови аж до здатності використовувати першоджерела англійською під час написання дипломної роботи і відмінна оцінка з іноземної на випускних державних екзаменах – справжня перемога…
- Немає в житті чогось такого, чого ми неспроможні зробити; головне – це наше бажання. З ним звертають гори. Я через це пройшла… Довелося пожертвувати заняттям для душі - танцями… Пізніше з’явився час і для творчості, але саме в той момент важливо було сконцентруватися і вибрати саме свою стежку. Її не можна обминути.
Наталія ЛИСЮК,
студентка ВНУ ім. Лесі Українки, факультет хімії:
”Тетяна Анатоліївна – сильний та вимогливий педагог, дуже добра, чуйна та справедлива людина, яку я люблю та поважаю. Перед кожною олімпіадою чи ЗНО вона мене старанно готувала та морально підтримувала. У 8 класі з її першого вступного заняття я зрозуміла, що хімія - це моє”.
- Цьому Ви навчаєте і своїх учнів?
- Саме так. Урок у класах, де є допитливі діти, – своєрідне таїнство: ти не можеш передбачити його перебіг, якби детально не були написані плани. Можемо зачепитися за речовину, на основу якої проведемо дебати до закінчення уроку. Були випадки, коли мене навмисне «заговорювали» – торкалися теми, яка вимагала спільного обговорення. Втім, я бачу в цьому лише позитив, бо для наукових суперечок вже потрібно мати ерудицію…
- “.. а “учасний світ живе не відповідями, а питаннями”?
- Однозначно. Для успіху головне – мотивація. Кожен урок починається з питання: для чого нам потрібно це знати? Діти чомусь бояться чи соромляться ставити питання. Саме у школі надзвичайно важливо навчити їх не пасивно слухати, а активно працювати – бути здатними сприйняти викладене вчителем, знайти цікавинку і потрібні відповіді, а також власну дорогу в житті, і бути відповідальним за свій вибір.
Тетяна СТЕПАНЮК,
фармацефт:
«Моя вчителька хімії – справжній професіонал, яка навчила мене предмету і зі¬грала вирішальну роль у виборі моєї професії. Велике їй за це спасибі!».
- Ваші побажання колегам з нагоди Дня вчителя?
- Щиро вітаю всіх зі святом. Робота наша дуже нелегка: хтось скаже, що не фізична, але не кожному під силу працювати з такою кількістю характерів - дорослих і дітей, адже школа – це не тільки діти. Бажаю колегам дуже міцного здоров’я, терпіння, миру на землі, миру в колективах, благополуччя, взаєморозуміння в родинах.
- Я ж вітаю зі святом усіх вчителів рідної школи!
Розмовляла Інна БАТЕНЧУК.
Джерело: «Вільним шляхом» від 1.10.11 р.
Коментарі
31/10/11
Тетяна Анатоліївна - це той педагог,яким дійсно пишається 3 школа.Вчитель,який вміє вселити віру в здібності учнів.Нехай у вашому житті панує мир та злагода.
випускниця 2011 р.(А.)
2/11/11
Памятаю з школи багато!двояка думка!
надто багато суворості в педогогічних поглядах викладача
Учень
7/11/11
Учителями повинні бути люди,чесні, діяльні і працьовиті; не тільки для годиться, а й насправді вони повинні бути живими взірцями чеснот, що їх вони мають прищепити іншим.Таким педагогом для нас є Тетяна Анатоліївна!!!
Випускниці 2011 р.
3/06/12
Хороший викладач...ходив до неї на репетиторство і успішно здав ЗНО, чим їй і завдячую
випускник 2011
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.