| Культура • Інше | 24.05.10 р. |
Є МОВА – Є НАЦІЯ
Із розвитком цивілізації на фоні стрімкого технологічного процесу людство щоразу більше усвідомлює як важливо берегти кожну з національних мов задля повносилого гармонійного функціонування, всього багатобарвного мовного простору нашої планети. Аби загострити увагу громадськості до цієї проблеми, запроваджено відзначення відповідних дат. Одна з них – 24 травня – потрактована як День слов’янської писемності і культури. Отож, будучи слов’янами, ми, українці, маємо теж не пропустити цієї серйозної нагоди, аби ще раз замислитись над долею рідного слова.
Сподіваємось, що читачі нашої рубрики зуміли виокремити головний акцент попередніх публікацій: шанувати українську мову – обов’язок не тільки держави, а й кожного з нас зокрема. Однак нині, з огляду на активізацію зусиль окремих політиків у розігруванні мовної карти варто зупинитися на обов’язку державної влади щодо захисту державної-таки (!) мови. Диву даєшся, чому «помаранчеві» владці, що так послідовно піарили себе як найщиріші патріоти, не захотіли перейняти досвід провідних держав світу в означеному питанні.
Спробуйте влаштуватись на роботу в Німеччині без знання німецької мови, чи у Франції – без володіння французької - не вийде, бо на захисті державної мови стоїть державний закон. До речі, Франція іноді все ж потерпає від спроб англійськомовних обходитися без послуговування французькою. Але ж там прийнято оборонятися від подібної експансії за допомогою досить великих штрафів. Бо є мова – є нація, немає мови – немає нації.
Саме з таких позицій нещодавно підійшла до удосконалення Кодексу адміністративних правопорушень Юридична комісія Сейму Латвії. Вона затвердила внесені Кабінетом Міністрів поправки, що передбачають навіть збільшення чинних мовних штрафів. Процитуємо оприлюднення цих нововведень з “Літературної України” за числом 16 від 6 травня нинішнього року. Йдеться зокрема про штраф «за наймасовіше порушення – невикористання в належному обсязі державної мови при виконанні професійних обов’язків. До речі, ці штрафи доволі відчутні – від 45 до 366 у.о.
Цікаво, що посвідчення про знання державної латвійської мови повинні мати представники 1200 професій. Серед них навіть таксисти, двірники, екстрасенси. Щоправда, є винятки, коли таке посвідчення не вимагають, але це стосується розумово неповноцінних людей… ЗМІ Латвії періодично інформують громадськість про те, кого було оштрафовано і за що (підприємців, наприклад, - за рекламні написи іноземною мовою, власника магазину – за продаж товару без інструкцій державною мовою, кількох медсестер – за невикористання державної мови у спілкуванні з хворими)».
Отож, тут усе зрозуміло: латвійську націю визначає латвійська мова, і нація обороняється усіма можливими способами і методами. Інколи аж – до радикальних. Чому ж в Україні прийнято патріотичні дії підмінювати псевдо патріотичною демагогією та холопською «толерантністю»?
… Колись давно, близько 863 року, болгарські просвітники Кирило і Мефодій зважились, попри великий спротив ортодоксів, на перший слов’янський переклад Святого Письма. Певно, не треба спеціально наголошувати, яку підмогу від Божого слова одержали для свого блага усі слов’яни і їхні мови? З тих пір далеко вперед пішли в окремішньому розвитку російська, польська, чеська, болгарська. Останні, до їх честі, століттями протистояли іншомовному насильству. Коли ж промовистими повчальними прикладами почне керуватися у мовній політиці українська влада? Поки що покладатися доводиться самим на себе аби була мова і була нація. Отож – будьмо!
Олеся КОВАЛЬЧУК,
заслужений вчитель України, депутат райради.
с. Жидичин.
Джерело: "Вільним шляхом" від 22.05.10 р.
Коментарі
Ще нема
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть за допомогою форми під цим абзацом. Переконливо просимо ознайомитись з Правилами розміщення коментарів.